Proverbs 11

Falske Vægtskåle er HERREN en gru, fuldvvægtigt Lod er efter hans Sind.

Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

Kommer Hovmod, kommer og Skændsel, men med ydmyge følger der Visdom.

Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

Retsindiges Uskyld leder dem trygt, troløses falskhed lægger dem øde.

Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

Ej hjælper Rigdom på Vredens Dag, men Retfærd redder fra Døden.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

Den lydefris Retfærd jævner hans Vej, for sin Gudløshed falder den gudløse.

Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

Retsindiges Retfærd bringer dem Frelse, troløse fanges i egen Attrå.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

Ved Døden brister den gudløses Håb, Dårers Forventning brister.

При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

Den retfærdige fries af Trængsel, den gudløse kommer i hans Sted.

Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

Med sin Mund lægger vanhellig Næsten øde, retfærdige fries ved Kundskab.

Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

Ved retfærdiges Lykke jubler en By, der er Fryd ved gudløses Undergang.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

Ved retsindiges Velsignelse rejser en By sig, den styrtes i Grus ved gudløses Mund.

Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

Mand uden Vid ser ned på sin Næste, hvo, som har Indsigt, tier.

Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

Bagtaleren røber, hvad ham er betroet, den pålidelige skjuler Sagen.

Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

Uden Styre står et Folk for Fald, vel står det til, hvor mange giver Råd.

Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

Den går det ilde, som borger for andre, tryg er den, der hader Håndslag.

Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

Yndefuld Kvinde vinder Manden Ære; hader hun Retsind, volder hun Skændsel. De lade må savne Gods, flittige vinder sig Rigdom.

Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

Kærlig Mand gør vel mod sin Sjæl, den grumme er hård ved sit eget Kød.

Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

Den gudløse skaber kun skuffende Vinding, hvo Retfærd sår, får virkelig Løn.

Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

At hige efter Retfærd er Liv, at jage efter ondt er Død.

Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

De svigefulde er HERREN en Gru, hans Velbehag ejer, hvo lydefrit vandrer.

Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

Visselig undgår den onde ej Straf, de retfærdiges Æt går fri.

Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

Som Guldring i Svinetryne er fager Kvinde, der ikke kan skønne.

Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

Retfærdiges Ønske bliver kun til Lykke, gudløse har kun Vrede i Vente.

Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

En strør om sig og gør dog Fremgang, en anden nægter sig alt og mangler.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

Gavmild Sjæl bliver mæt; hvo andre kvæger, kvæges og selv.

Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

Hvo Kornet gemmer, ham bander Folket, Velsignelse kommer over den, som sælger.

Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

Hvo der jager efter godt, han søger efter Yndest, hvo der higer efter ondt, ham kommer det over.

Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

Hvo der stoler på sin Rigdom, falder, retfærdige grønnes som Løv.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

Den, der øder sit Hus, høster Vind, Dåre bliver Vismands Træl.

Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

Retfærds Frugt er et Livets Træ, Vismand indfanger Sjæle.

Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

En retfærdig reddes med Nød og næppe, endsige en gudløs, en, der synder.

Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!