Job 34

Og Elihu tog til Orde og sagde:

І говорив Елігу та й сказав:

"Hør mine Ord, I vise, I forstandige Mænd, lån mig Øre!

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

Thi Øret prøver Ord, som Ganen smager på Mad;

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

lad os udgranske, hvad der er Ret, med hinanden skønne, hvad der er godt!

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Job sagde jo: "Jeg er retfærdig, min Ret har Gud sat til Side;

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

min Ret til Trods skal jeg være en Løgner? Skønt brødefri er jeg såret til Døden!"

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

Er der mon Mage til Job? Han drikker Spot som Vand,

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

søger Selskab med Udådsmænd og Omgang med gudløse Folk!

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

Thi han sagde: "Det båder ikke en Mand, at han har Venskab med Gud!"

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Derfor, I kloge, hør mig: Det være langt fra Gud af synde, fra den Almægtige at gøre ondt;

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

nej, han gengælder Menneskets Gerning, handler med Manden efter hans Færd;

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

Gud forbryder sig visselig ej, den Almægtige bøjer ej Retten!

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Hvo gav ham Tilsyn med Jorden, hvo vogter, mon hele Verden?

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Drog han sin Ånd tilbage og tog sin Ånde til sig igen,

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

da udånded Kødet til Hobe, og atter blev Mennesket Støv!

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

Har du Forstand, så hør derpå, lån Øre til mine Ord!

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Mon en, der hadede Ret, kunde styre? Dømmer du ham, den Retfærdige, Vældige?

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Han, som kan sige til Kongen: "Din Usling!" og "Nidding, som du er!" til Stormænd,

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

som ikke gør Forskel til Fordel for Fyrster ej heller foretrækker rig for ringe, thi de er alle hans Hænders Værk.

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Brat må de dø, endda midt om Natten; de store slår han til, og borte er de, de vældige fjernes uden Menneskehånd.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Thi Menneskets Veje er ham for Øje, han skuer alle dets Skridt;

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

der er intet Mørke og intet Mulm, som Udådsmænd kan gemme sig i.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Thi Mennesket sættes der ingen Frist til at møde i Retten for Gud;

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

han knuser de vældige uden Forhør og sætter andre i Stedet.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Jeg hævder derfor: Han ved deres Gerninger, og ved Nattetide styrter han dem;

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

for deres Gudløshed slås de sønder, for alles Øjne tugter han dem,

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

fordi de veg borf fra ham og ikke regned hans Veje det mindste,

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

så de voldte, at ringe råbte til ham, og han måtte høre de armes Skrig.

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

Tier han stille, hvo vil dømme ham? Skjuler han sit Åsyn, hvo vil laste ham? Over Folk og Mennesker våger han dog,

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

for at ikke en vanhellig skal herske, en af dem, der er Folkets Snarer.

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

Siger da en til Gud: "Fejlet har jeg, men synder ej mer,

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

jeg ser det, lær du mig; har jeg gjort Uret, jeg gør det ej mer!"

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

skal han da gøre Gengæld, fordi du vil det, fordi du indvender noget? Ja du, ikke jeg, skal afgøre det, så sig da nu, hvad du ved!

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Kloge Folk vil sige til mig som og vise Mænd, der hører mig:

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

"Job taler ikke med Indsigt, hans Ord er uoverlagte!

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

Gid Job uden Ophør må prøves, fordi han svarer som slette Folk!

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Thi han dynger Synd på Synd, han optræder hovent iblandt os og fremfører mange Ord imod Gud!"

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...