Job 21

Så tog Job til Orde og svarede:

А Йов відповів та й сказав:

"Hør dog, hør mine Ord, lad det være Trøsten, I giver!

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Find jer nu i, at jeg taler, siden kan I jo håne!

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Gælder min Klage Mennesker? Hvi skulde jeg ej være utålmodig?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Vend jer til mig og stivn af Rædsel, læg Hånd på Mund!

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Jeg gruer, når jeg tænker derpå, mit Legeme gribes af Skælven:

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

De gudløse, hvorfor lever de, bliver gamle, ja vokser i Kraft?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Deres Æt har de blivende hos sig, deres Afkom for deres Øjne;

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

deres Huse er sikre mod Rædsler, Guds Svøbe rammer dem ikke;

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

ej springer deres Tyr forgæves, Koen kælver, den kaster ikke;

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

de slipper deres Drenge ud som Får, deres Børneflok boltrer sig ret;

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

de synger til Pauke og Citer, er glade til Fløjtens Toner;

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

de lever deres Dage i Lykke og synker med Fred i Dødsriget,

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

skønt de siger til Gud: "Gå fra os, at kende dine Veje er ikke vor Lyst!

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Den Almægtige? Hvad han? Skal vi tjene ham? Hvad Gavn at banke på hos ham?"

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Er ej deres Lykke i deres Hånd og gudløses Råd ham fjernt?

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Når går de gudløses Lampe ud og når kommer Ulykken over dem? Når deler han Loddet ud i sin Vrede,

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

så de bliver som Strå for Vinden, som Avner, Storm fører bort?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Gemmer Gud hans Ulykkeslod til hans Børn? Ham selv gengælde han, så han mærker det,

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

lad ham selv få sit Vanheld at se, den Almægtiges Vrede at drikke!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Thi hvad bryder han sig siden om sit Hus, når hans Måneders Tal er udrundet?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Kan man vel tage Gud i Skole, ham, som dømmer de højeste Væsner?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

En dør jo på Lykkens Tinde, helt tryg og så helt uden Sorger:

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

hans Spande er fulde af Mælk, hans Knogler af saftig Marv;

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

med bitter Sjæl dør en anden og har aldrig nydt nogen Lykke;

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

de lægger sig begge i Jorden, og begge dækkes af Orme!

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Se, jeg kender så vel eders Tanker og de Rænker, I spinder imod mig,

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

når I siger: "Hvor er Stormandens Hus og det Telt, hvor de gudløse bor?"

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Har I aldrig spurgt de berejste og godkendt deres Beviser:

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Den onde skånes på Ulykkens Dag og frelses på Vredens Dag.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Hvem foreholder ham vel hans Færd, gengælder ham, hvad han gør?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Til Graven bæres han hen, ved hans Gravhøj holdes der Vagt;

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

i Dalbunden hviler han sødt, Alverden følger så efter, en Flok uden Tal gik forud for ham.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Hvor tom er den Trøst, som I giver! Eders Svar - kun Svig er tilbage!

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...