Job 34

Ještě mluvil Elihu, a řekl:

І говорив Елігу та й сказав:

Poslouchejte, moudří, řečí mých, a rozumní, ušima pozorujte.

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

Nebo ucho řečí zkušuje, tak jako dásně okoušejí pokrmu.

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Soud sobě zvolme, a vyhledejme mezi sebou, co by bylo dobrého.

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Nebo řekl Job: Spravedliv jsem, a Bůh silný zavrhl při mou.

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Své-liž bych pře ukrývati měl? Přeplněna jest bolestí rána má bez provinění.

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

Který muž jest podobný Jobovi, ješto by pil posměch jako vodu?

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

A že by všel v tovaryšství s činiteli nepravosti, a chodil by s lidmi nešlechetnými?

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

Nebo řekl: Neprospívá to člověku líbiti se Bohu.

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

A protož, muži rozumní, poslouchejte mne. Odstup od Boha silného nešlechetnost a od Všemohoucího nepravost.

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Nebo on podlé skutků člověka odplací, a podlé toho, jaká jest čí cesta, působí, aby to nalézal.

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

A naprosto Bůh silný nečiní nic nešlechetně, a Všemohoucí nepřevrací soudu.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Kdo svěřil jemu zemi? A kdo zpořádal všecken okršlek?

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Kdyby se na něj obrátil, a ducha jeho i duši jeho k sobě vzal,

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Umřelo by všeliké tělo pojednou, a tak by člověk do prachu se navrátil.

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

Máš-li tedy rozum, poslyš toho, pusť v uši své hlas řečí mých.

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Ješto ten, kterýž by v nenávisti měl soud, zdaliž by panovati mohl? Čili toho, jenž jest svrchovaně spravedlivý, za nešlechetného vyhlásíš?

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Zdaliž sluší králi říci: Ó nešlechetný, a šlechticům: Ó bezbožní?

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Mnohem méně tomu, kterýž nepřijímá osob knížat, aniž u něho má přednost urozený před nuzným; nebo dílo rukou jeho jsou všickni.

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

V okamžení umírají, třebas o půl noci postrčeni bývají lidé, a pomíjejí, a zachvácen bývá silný ne rukou lidskou.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Nebo oči jeho hledí na cesty člověka, a všecky kroky jeho on spatřuje.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Neníť žádných temností, ani stínu smrti, kdež by se skryli činitelé nepravosti.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Aniž zajisté vzkládá na koho více, tak aby se s Bohem silným souditi mohl.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Pyšné stírá bez počtu, a postavuje jiné na místa jejich.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Nebo zná skutky jejich; pročež na ně obrací noc, a potříni bývají.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Jakožto bezbožné rozráží je na místě patrném,

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

Proto že odstoupili od něho, a žádných cest jeho nešetřili,

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

Aby dokázal, že připouští k sobě křik nuzného, a volání chudých že vyslýchá.

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

(Nebo když on spokojí, kdo znepokojí? A když skryje tvář svou, kdo jej spatří?)Tak celý národ, jako i každého člověka jednostejně,

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Aby nekraloval člověk pokrytý, aby nebylo lidem ourazu.

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

Jistě žeť k Bohu silnému raději toto mluveno býti má: Ponesuť, nezruším.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Mimo to, nevidím-li čeho, ty vyuč mne; jestliže jsem nepravost páchal, neučiním toho víc.

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

Nebo zdali vedlé tvého zdání odplacovati má, že bys ty toho neliboval, že bys ono zvoloval, a ne on? Pakli co víš jiného, mluv.

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Muži rozumní se mnou řeknou, i každý moudrý poslouchaje mne,

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Že Job hloupě mluví, a slova jeho nejsou rozumná.

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

Ó by zkušen byl Job dokonale, pro odmlouvání nám jako lidem nepravým,

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Poněvadž k hříchu svému přidává i nešlechetnost, mezi námi také jen chloubu svou vynáší, a rozmnožuje řeči své proti Bohu.

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...