Job 29

И Йов още продължи беседата си и каза:

Kaj plue Ijob parolis siajn sentencojn, kaj diris:

О, да бях като в миналите месеци, като в дните, когато Бог ме пазеше,

Ho, se estus al mi tiel, kiel en la antaŭaj monatoj, Kiel en la tempo, kiam Dio min gardis;

когато светилникът Му светеше на главата ми и с Неговата светлина през мрака ходех;

Kiam Lia lumilo lumis super mia kapo; Kaj sub Lia lumo mi povis iri en mallumo;

както бях във зрелостта си, и Божият доверен съвет над шатрата ми беше;

Kiel estis al mi en la tagoj de mia juneco, Kiam la ŝirmado de Dio estis super mia tendo;

когато Всемогъщият бе още с мен и момчетата ми — покрай мен;

Kiam la Plejpotenculo estis ankoraŭ kun mi, Kaj ĉirkaŭ mi estis miaj infanoj;

когато стъпките ми се къпеха в каймак и скалата до мен изливаше реки маслинено масло!

Kiam miaj paŝoj laviĝadis en butero, Kaj la roko verŝadis al mi fluojn da oleo!

Когато излизах при портата на града, заемах мястото си на площада,

Kiam mi eliris el la pordego al la urbo Kaj aranĝis al mi sidon sur la placo,

младежите ме виждаха и се криеха и старци ставаха, стояха прави;

Vidis min junuloj kaj kaŝis sin, Kaj maljunuloj leviĝis kaj staris;

първенците преставаха да говорят и слагаха ръка на устата си;

Eminentuloj ĉesis paroli Kaj metis la manon sur sian buŝon;

гласът на благородните замлъкваше и езикът им залепваше за небцето им,

La voĉo de altranguloj sin kaŝis, Kaj ilia lango algluiĝis al ilia palato.

защото, когато ухо чуеше, ме облажаваше и когато око видеше, за мен засвидетелстваше;

Kiam orelo aŭdis, ĝi nomis min feliĉa; Kiam okulo vidis, ĝi gloris min;

защото аз избавях сиромаха, който викаше, и сирачето, което нямаше помощник.

Ĉar mi savadis kriantan malriĉulon, Kaj orfon, kiu ne havis helpanton.

Благословението на загиващия идваше над мен, сърцето на вдовицата аз правех да ликува.

Beno de pereanto venadis sur min, Kaj la koro de vidvino estis ĝojigata de mi.

Обличах правдата и тя ми беше дреха, правосъдието ми — за мантия и за тюрбан.

Virteco estis mia vesto, Kaj mia justeco vestis min kiel mantelo kaj kapornamo.

Аз бях очи на слепия, крака на куция.

Mi estis okuloj por la blindulo, Kaj piedoj por la lamulo;

Бях баща на бедните, изследвах делото на непознатия.

Mi estis patro por la malriĉuloj, Kaj juĝan aferon de homoj nekonataj mi esploradis;

Челюстта на беззаконния трошах, изваждах жертвата от зъбите му.

Mi rompadis la makzelojn al maljustulo, Kaj el liaj dentoj mi elŝiradis la kaptitaĵon.

Тогава казвах: Ще умра в гнездото си и дните си ще умножа като пясъка,

Kaj mi pensis: En mia nesto mi mortos, Kaj grandnombraj kiel sablo estos miaj tagoj;

коренът ми разпрострян е към водите и росата в клона ми нощува,

Mia radiko estas malkovrita por la akvo, Kaj roso noktas sur miaj branĉoj.

славата ми в мен се подновява и лъкът ми се укрепва във ръката ми.

Mia gloro estas ĉiam nova, Kaj mia pafarko ĉiam refortiĝas en mia mano.

Те ме слушаха и чакаха, мълчаливо слушаха съвета ми.

Oni aŭskultadis min kaj atendadis, Kaj silentadis, kiam mi donadis konsilojn.

След моята дума не говореха повече и речта ми капеше на тях като роса.

Post miaj vortoj oni ne plu parolis; Kaj miaj vortoj gutadis sur ilin.

Чакаха ме като дъжд и отваряха устата си като за пролетния дъжд.

Oni atendadis min kiel la pluvon, Kaj malfermadis sian buŝon, kiel por malfrua pluvo.

Аз им се усмихвах, щом не вярваха, и светлината на лицето ми не можеха да помрачат.

Se mi iam ridis al ili, ili ne kredis tion; Kaj la lumo de mia vizaĝo ne falis.

Избирах за тях пътя и седях като глава, и живеех като цар сред войската, като такъв, който утешава жалеещи.

Kiam mi iris al ili, mi sidis sur la ĉefa loko; Mi loĝis kiel reĝo inter taĉmentoj, Kiel konsolanto de funebruloj.