Job 30

Но сега ми се подсмиват по-младите на дни от мен, чиито бащи аз бих отхвърлил на стадото си с кучетата да поставя.

Sed nun ridas pri mi homoj pli junaj ol mi, Kies patrojn mi ne volus starigi kun la hundoj de miaj ŝafaroj;

Наистина, за какво ми е силата на ръцете им, в които зрелостта загива?

Kies forto de la manoj estis senbezona por mi, Kaj kiuj ne povis atingi maljunecon;

Те са измършавели от недоимък и глад и гризат корените на безводната земя, отпреди във пустош и опустошение,

Kiuj pro malriĉeco kaj malsato solece kuris En la dezerton mizeran kaj senvivan;

между храстите те късат слез и корени на хвойна им е хлябът.

Kiuj elŝiras atriplon apud la arbetaĵoj, Kaj kies pano estas la radiko de genisto.

Те бяха изгонени от обществото и викаха по тях като крадец.

El meze de la homoj oni elpelas ilin; Oni krias sur ilin, kiel sur ŝteliston;

Живееха в ужасни долини, в дупки на земята и скалите.

En terfendoj ĉe la valoj ili loĝas, En truoj de la tero kaj de rokoj;

Ревяха между храстите и се събираха под тръни.

Inter la arbetaĵoj ili krias, Sub la kardoj ili kolektiĝas;

Синове на безумни и синове на безименни, те бяха изгонени с бич от земята.

Kiel infanoj de sentaŭguloj kaj sennomuloj, Ili estas elpelitaj el la lando.

А сега аз им станах подигравателна песен, да, станах им за приказка.

Kaj nun mi fariĝis objekto de ilia mokokanto, Mi fariĝis por ili objekto de babilado.

Те се отвращават от мен, държат се далеч от мен, не се свенят да плюят на лицето ми.

Ili abomenas min, malproksimiĝas de mi, Ne timas kraĉi sur mian vizaĝon.

Понеже Бог развързал е въжетата на шатрата и ме е унижил, и те са се разюздали пред мен.

Li malligis mian ŝnuron kaj turmentas min, Kaj ili forĵetis antaŭ mi la bridon.

Отдясно ми надигат се изчадия, краката ми изблъскват и гибелните си пътеки против мен прокарват.

Dekstre buboj stariĝis, kaj puŝas miajn piedojn; Ili ebenigis kontraŭ mi siajn pereigajn vojojn;

Разбиват пътя ми, злощастието ми увеличават без помощник.

Ili disfosis mian vojon, facile pereigas min, Ne bezonante helpanton;

Идват като през широк пролом, опустошително връхлитат.

Ili venas kiel tra larĝa breĉo, Ĵetas sin tumulte.

Ужаси насочват се към мен, достойнството ми гонят като вятър и благополучието ми премина като облак.

Teruroj turnis sin kontraŭ min, Forpelis mian majeston kiel vento; Kiel nubo foriris mia feliĉo.

И сега душата ми излива се във мен, постигнаха ме скръбни дни.

Kaj nun elverŝiĝas mia animo; Kaptis min tagoj de mizero.

Нощта пронизва костите ми в мен и болки ме разяждат, не престават.

En la nokto miaj ostoj traboriĝas en mi, Kaj miaj mordetantoj ne dormas.

С голяма сила дрехата ми се изменя, стяга ме като яката на хитона ми.

Kun granda malfacileco demetiĝas mia vesto; Premas min la rando de mia ĉemizo.

В калта ме е захвърлил и аз съм станал като прах и пепел.

Oni komparas min kun koto; Mi similiĝis al polvo kaj cindro.

Викам към Теб, но не ми отговаряш, стоя, и ме забелязваш.

Mi krias al Vi, sed Vi ne respondas al mi; Mi staras, ke Vi atentu min.

Превърнал си се във жесток към мен, със силната Си ръка ме преследваш.

Vi fariĝis kruelulo por mi; Per la forto de Via mano Vi montras al mi Vian malamon.

Издигаш ме да яздя вятъра, в гърма на бурята ме разпиляваш —

Vi levis min en la venton, Lasis min kaj neniigis min en la ventego.

защото зная, че ще ме докараш до смъртта и до дома, определен за всички живи.

Mi scias, ke Vi transdonos min al la morto, En la kunvenejon de ĉio vivanta.

Но в падането си човек не простира ли ръка и в бедствието си не вика ли?

Sed ĉu oni povas ne deziri eltiri manon, Kaj krii en sia malfeliĉo?

Аз не плаках ли за онзи, който беше в тежки дни, и душата ми не се ли наскърби за сиромаха?

Ĉu mi ne ploris pri tiu, kiu havis malfeliĉan tempon? Ĉu mia animo ne afliktiĝis pri malriĉulo?

Добро очаквах — зло дойде; и чаках светлина, но дойде мрак.

Mi atendis bonon, sed venis malbono; Mi esperis lumon, sed venis mallumo.

Врят вътрешностите ми, не почиват; постигнаха ме скръбни дни.

Miaj internaĵoj bolas kaj ne ĉesas; Atakis min tempo de mizero.

Вървя скърбящ, без слънце; в събранието ставам, викам.

Mi estas nigra, sed ne de la suno; Mi leviĝas en la komunumo kaj krias.

На чакалите аз станах брат и на камилоптиците — другар.

Mi fariĝis frato al la ŝakaloj Kaj kamarado al la strutoj.

Кожата ми почерня на мен и костите ми изгарят от огън.

Mia haŭto nigriĝis sur mi, Kaj miaj ostoj sekiĝis de varmego.

Арфата ми стана на ридание и флейтата ми — глас на оплаквачи.

Mia harpo fariĝis plendilo, Kaj mia fluto fariĝis voĉo de plorantoj.