Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

benedicite Domino universa opera eius in omnibus locis potestatis eius benedic anima mea Domino

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

benedic anima mea Domino Domine Deus meus magnificatus es nimis gloria et decore indutus es

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

amictus luce quasi vestimento extendens caelos ut pellem

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

qui tegis aquis cenacula eius qui ponis nubes currum tuum qui ambulas super pinnas venti

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

qui facis angelos tuos spiritus ministros tuos ignem urentem

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

qui fundasti terram super basem suam non commovebitur in saeculum et in saeculum

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

abysso quasi vestimento operuisti eam super montes stabunt aquae

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

ab increpatione tua fugient a voce tonitrui tui formidabunt

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

ascendent montes et descendent campi ad locum quem fundasti eis

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

terminum posuisti quem non pertransibunt nec revertentur ut operiant terram

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

qui emittis fontes in convallibus ut inter medios montes fluant

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

ut bibant omnia animalia regionum et reficiat onager sitim suam

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

super ea volucres caeli morabuntur de medio nemorum dabunt vocem

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

qui inrigas montes de cenaculis tuis de fructu operum tuorum implebitur terra

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

germinans herbam iumentis et faenum servituti hominum ut educat panem de terra

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

et vinum laetificat cor hominis ad exhilarandam faciem oleo panis autem cor hominis roborat

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

saturabuntur ligna Domini cedri Libani quas plantasti

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

ibi aves nidificabunt milvo abies domus eius

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

montes excelsi cervis petra refugium ericiis

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

fecit lunam per tempora sol cognovit occubitum suum

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

posuisti tenebras et facta est nox in ipsa moventur omnes bestiae silvae

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

leones rugientes ad praedam et quaerentes a Deo escam sibi

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

oriente sole recedent et in speluncis suis cubabunt

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

egreditur homo ad opus suum et ad servitutem suam usque ad vesperam

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

quam multa sunt opera tua Domine omnia in sapientia fecisti impleta est terra possessione tua

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

hoc mare magnum et latum manibus ibi reptilia innumerabilia animalia parva cum grandibus

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

ibi naves pertranseunt Leviathan istum plasmasti ut inluderet ei

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

omnia in te sperant ut des cibum eis in tempore suo

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

dante te illis colligent aperiente manum tuam replebuntur bono

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

abscondes vultum tuum et turbabuntur auferes spiritum eorum et deficient et in pulverem suum revertentur

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

emittes spiritum tuum et creabuntur et instaurabis faciem terrae

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

sit gloria Domini in sempiternum laetabitur Dominus in operibus suis

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

qui respicit terram et tremet tangit montes et fumabunt

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

cantabo Domino in vita mea psallam Deo quamdiu sum

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

placeat ei eloquium meum ego autem laetabor in Domino