Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

fili mi custodi sermones meos et praecepta mea reconde tibi

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

serva mandata mea et vives et legem meam quasi pupillam oculi tui

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

liga eam in digitis tuis scribe illam in tabulis cordis tui

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

dic sapientiae soror mea es et prudentiam voca amicam tuam

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

ut custodiat te a muliere extranea et ab aliena quae verba sua dulcia facit

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

de fenestra enim domus meae per cancellos prospexi

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

et video parvulos considero vecordem iuvenem

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

qui transit in platea iuxta angulum et propter viam domus illius graditur

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

in obscuro advesperascente die in noctis tenebris et caligine

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

et ecce mulier occurrit illi ornatu meretricio praeparata ad capiendas animas garrula et vaga

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

quietis inpatiens nec valens in domo consistere pedibus suis

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

nunc foris nunc in plateis nunc iuxta angulos insidians

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

adprehensumque deosculatur iuvenem et procaci vultu blanditur dicens

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

victimas pro salute debui hodie reddidi vota mea

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

idcirco egressa sum in occursum tuum desiderans te videre et repperi

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

intexui funibus lectum meum stravi tapetibus pictis ex Aegypto

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

aspersi cubile meum murra et aloe et cinnamomo

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

veni inebriemur uberibus donec inlucescat dies et fruamur cupitis amplexibus

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

non est enim vir in domo sua abiit via longissima

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

sacculum pecuniae secum tulit in die plenae lunae reversurus est domum suam

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

inretivit eum multis sermonibus et blanditiis labiorum protraxit illum

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

statim eam sequitur quasi bos ductus ad victimam et quasi agnus lasciviens et ignorans quod ad vincula stultus trahatur

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

donec transfigat sagitta iecur eius velut si avis festinet ad laqueum et nescit quia de periculo animae illius agitur

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

nunc ergo fili audi me et adtende verba oris mei

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

ne abstrahatur in viis illius mens tua neque decipiaris semitis eius

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

multos enim vulneratos deiecit et fortissimi quique interfecti sunt ab ea

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

viae inferi domus eius penetrantes interiora mortis