Proverbs 5

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Υιε μου, προσεχε εις την σοφιαν μου, κλινον το ωτιον σου εις την συνεσιν μου

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

δια να τηρης φρονησιν και τα χειλη σου να φυλαττωσι γνωσιν.

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Διοτι τα χειλη της αλλοτριας γυναικος σταζουσιν ως κηρηθρα μελιτος, και ο ουρανισκος αυτης ειναι μαλακωτερος ελαιου

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

το τελος ομως αυτης ειναι πικρον ως αψινθιον, οξυ ως μαχαιρα διστομος.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Οι ποδες αυτης καταβαινουσιν εις θανατον τα βηματα αυτης καταντωσιν εις τον αδην.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

δια να μη γνωρισης την οδον της ζωης, αι πορειαι αυτης ειναι αστατοι και ουχι ευδιαγνωστοι.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Ακουσατε μου λοιπον τωρα, τεκνα, και μη αποστραφητε τους λογους του στοματος μου.

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Απομακρυνον την οδον σου απ αυτης, και μη πλησιασης εις την θυραν του οικου αυτης,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

δια να μη δωσης την τιμην σου εις αλλους και τα ετη σου εις τους ανελεημονας

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

δια να μη χορτασθωσι ξενοι απο της περιουσιας σου και οι κοποι σου ελθωσιν εις οικον αλλοτριου,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

και συ στεναζης εις τα εσχατα σου, οταν η σαρξ σου και το σωμα σου καταναλωθωσι,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

και λεγης, Πως εμισησα την παιδειαν, και η καρδια μου κατεφρονησε τους ελεγχους,

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

και δεν υπηκουσα εις την φωνην των διδασκοντων με, ουδε εκλινα το ωτιον μου εις τους νουθετουντας με.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Παρ ολιγον επεσον εις παν κακον, εν μεσω της συναξεως και της συναγωγης.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Πινε υδατα εκ της δεξαμενης σου και πηγαζοντα εκ του φρεατος σου

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Ας εκχεωνται εξω αι πηγαι σου, και τα ρυακια των υδατων σου εις τας πλατειας

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

σου μονου ας ηναι αυτα, και ουχι ξενων μετα σου

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

η πηγη σου ας ηναι ευλογημενη και ευφραινου μετα της γυναικος της νεοτητος σου.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Ας ηναι εις σε ως ελαφος ερασμια και δορκας κεχαριτωμενη ας σε ποτιζωσιν οι μαστοι αυτης εν παντι καιρω ευφραινου παντοτε εις την αγαπην αυτης.

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Και δια τι, υιε μου, θελεις θελγεσθαι υπο ξενης και θελεις εναγκαλιζεσθαι κολπον αλλοτριας;

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Διοτι του ανθρωπου αι οδοι ειναι ενωπιον των οφθαλμων του Κυριου, και σταθμιζει πασας τας πορειας αυτου.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Αι ιδιαι αυτου ανομιαι θελουσι συλλαβει τον ασεβη, και με τα σχοινια της αμαρτιας αυτου θελει σφιγγεσθαι.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Ουτος θελει αποθανει απαιδευτος και εκ του πληθους της αφροσυνης αυτου θελει περιπλανασθαι.