Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

RAB’be övgüler sun, ey gönlüm! Ya RAB Tanrım, ne ulusun! Görkem ve yücelik kuşanmışsın,

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Bir kaftana bürünür gibi ışığa bürünmüşsün. Gökleri bir çadır gibi geren,

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Evini yukarıdaki sular üzerine kuran, Bulutları kendine savaş arabası yapan, Rüzgarın kanatları üzerinde gezen,

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

[] Rüzgarları kendine haberci, Yıldırımları hizmetkâr eden sensin.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Yeryüzünü temeller üzerine kurdun, Asla sarsılmasın diye.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Engini ona bir giysi gibi giydirdin, Sular dağların üzerinde durdu.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

Sen kükreyince sular kaçtı, Göğü gürletince hemen çekildi.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Dağları aşıp derelere aktı, Onlar için belirlediğin yerlere doğru.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Bir sınır koydun önlerine, Geçmesinler, gelip yeryüzünü bir daha kaplamasınlar diye.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Vadilerde fışkırttığın pınarlar, Dağların arasından akar.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Bütün kır hayvanlarını suvarır, Yaban eşeklerinin susuzluğunu giderirler.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Kuşlar yanlarında yuva kurar, Dalların arasında ötüşürler.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Gökteki evinden dağları sularsın, Yeryüzü işlerinin meyvesine doyar.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Hayvanlar için ot, İnsanların yararı için bitkiler yetiştirirsin; İnsanlar ekmeğini topraktan çıkarsın diye,

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Yüreklerini sevindiren şarabı, Yüzlerini güldüren zeytinyağını, Güçlerini artıran ekmeği hep sen verirsin.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

RAB’bin ağaçları, Kendi diktiği Lübnan sedirleri suya doyar.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Kuşlar orada yuva yapar, Leyleğin evi ise çamlardadır.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Yüksek dağlar dağ keçilerinin uğrağı, Kayalar kaya tavşanlarının sığınağıdır.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Mevsimleri göstersin diye ayı, Batacağı zamanı bilen güneşi yarattın.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Karartırsın ortalığı, gece olur, Başlar kıpırdamaya orman hayvanları.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Genç aslan av peşinde kükrer, Tanrı’dan yiyecek ister.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Güneş doğunca İnlerine çekilir, yatarlar.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

İnsan işine gider, Akşama dek çalışmak için.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Ya RAB, ne çok eserin var! Hepsini bilgece yaptın; Yeryüzü yarattıklarınla dolu.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

İşte uçsuz bucaksız denizler, İçinde kaynaşan sayısız canlılar, Büyük küçük yaratıklar.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Orada gemiler dolaşır, İçinde oynaşsın diye yarattığın Livyatan da orada.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Hepsi seni bekliyor, Yiyeceklerini zamanında veresin diye.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Sen verince onlar toplar, Sen elini açınca onlar iyiliğe doyar.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Yüzünü gizleyince dehşete kapılırlar, Soluklarını kesince ölüp toprak olurlar.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Ruhun’u gönderince var olurlar, Yeryüzüne yeni yaşam verirsin.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

RAB’bin görkemi sonsuza dek sürsün! Sevinsin RAB yaptıklarıyla!

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

O bakınca yeryüzü titrer, O dokununca dağlar tüter.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Ömrümce RAB’be ezgiler söyleyecek, Var oldukça Tanrım’ı ilahilerle öveceğim.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Düşüncem O’na hoş görünsün, Sevincim RAB olsun!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Tükensin dünyadaki günahlılar, Yok olsun artık kötüler! RAB’be övgüler sun, ey gönlüm! RAB’be övgüler sunun!