Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Oğlum, sözlerimi yerine getir, Aklında tut buyruklarımı.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Buyruklarımı yerine getir ki, yaşayasın. Öğrettiklerimi gözünün bebeği gibi koru.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Onları yüzük gibi parmaklarına geçir, Yüreğinin levhasına yaz.

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Bilgeliğe, “Sen kızkardeşimsin”, Akla, “Akrabamsın” de.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Zina eden kadından, Yaltaklanan ahlaksız kadından seni koruyacak olan bunlardır.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Evimin penceresinden, Kafesin ardından dışarıyı seyrederken,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Bir sürü toy gencin arasında, Sağduyudan yoksun bir delikanlı çarptı gözüme.

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Akşamüzeri, alaca karanlıkta, Akşam karanlığı çökerken, O kadının oturduğu sokağa saptığını, Onun evine yöneldiğini gördüm.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Akşamüzeri, alaca karanlıkta, Akşam karanlığı çökerken, O kadının oturduğu sokağa saptığını, Onun evine yöneldiğini gördüm.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Derken kadın onu karşıladı, Fahişe kılığıyla sinsice.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Yaygaracı, dik başlı biriydi kadın. Bir an bile durmaz evde.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Kâh sokakta, kâh meydanlardadır. Sokak başlarında pusuya yatar.

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Delikanlıyı tutup öptü, Yüzü kızarmadan ona şöyle dedi:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

“Esenlik kurbanlarımı kesmek zorundaydım, Adak sözümü bugün yerine getirdim.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Bunun için seni karşılamaya, seni aramaya çıktım, İşte buldum seni!

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Döşeğime Mısır ipliğinden dokunmuş Renkli örtüler serdim.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Yatağıma mür, öd Ve tarçın serptim.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Haydi gel, sabaha dek doya doya sevişelim, Aşktan zevk alalım.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Kocam evde değil, Uzun bir yolculuğa çıktı.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Yanına para torbasını aldı, Dolunaydan önce eve dönmeyecek.”

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Onu bir sürü çekici sözlerle baştan çıkardı, Tatlı diliyle peşinden sürükledi.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Kesimevine götürülen öküz gibi Hemen izledi onu delikanlı; Tuzağa düşen geyik gibi,

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Ciğerini bir ok delene kadar; Kapana koşan bir kuş gibi, Bunun yaşamına mal olacağını bilmeden.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Çocuklarım, şimdi dinleyin beni, Kulak verin söylediklerime,

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Sakın o kadına gönül vermeyin, Onun yolundan gitmeyin.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Yere serdiği bir sürü kurbanı var, Öldürdüğü kişilerin sayısı pek çok.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Ölüler diyarına giden yoldur onun evi, Ölüm odalarına götürür.