Proverbs 5

5:1

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Oğlum, bilgeliğime dikkat et, Akıllıca sözlerime kulak ver.

5:2

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Böylelikle her zaman sağgörülü olur, Dudaklarınla bilgiyi korursun.

5:3

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Zina eden kadının bal damlar dudaklarından, Ağzı daha yumuşaktır zeytinyağından.

5:4

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Ama sonu pelinotu kadar acı, İki ağızlı kılıç kadar keskindir.

5:5

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Ayakları ölüme gider, Adımları ölüler diyarına ulaşır.

5:6

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Yaşama giden yolu hiç düşünmez, Yolları dolaşıktır, ama farkında değil.

5:7

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Oğlum, şimdi beni dinle, Ağzımdan çıkan sözlerden ayrılma.

5:8

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Öyle kadınlardan uzak dur, Yaklaşma evinin kapısına.

5:9

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Yoksa onurunu başkalarına, Yıllarını bir gaddara kaptırırsın.

5:10

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

Varını yoğunu yer bitirir yabancılar, Emeğin başka birinin evini bayındır kılar.

5:11

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

Ah çekip inlersin ömrünün son günlerinde, Etin, bedenin tükendiğinde.

5:12

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

“Eğitilmekten neden bu kadar nefret ettim, Yüreğim uyarıları neden önemsemedi?” dersin.

5:13

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

“Öğretmenlerimin sözünü dinlemedim, Beni eğitenlere kulak vermedim.

5:14

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Halkın ve topluluğun arasında Tam bir yıkımın eşiğine gelmişim.”

5:15

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Suyu kendi sarnıcından, Kendi kuyunun kaynağından iç.

5:16

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Pınarların sokakları, Akarsuların meydanları mı sulamalı?

5:17

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Yalnız senin olsun onlar, Paylaşma yabancılarla.

5:18

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Çeşmen bereketli olsun Ve gençken evlendiğin karınla mutlu ol.

5:19

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Sevimli bir geyik, zarif bir ceylan gibi, Hep seni doyursun memeleri. Aşkıyla sürekli coş.

5:20

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Oğlum, neden ahlaksız bir kadınla coşasın, Neden başka birinin karısını koynuna alasın?

5:21

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

RAB insanın tuttuğu yolu gözler, Attığı her adımı denetler.

5:22

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Kötü kişiyi kendi suçları ele verecek, Günahının kemendi kıskıvrak bağlayacak onu.

5:23

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Aşırı ahmaklığı onu yoldan çıkaracak, Terbiyeyi umursamadığı için ölecek.