Proverbs 30

Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!

Massalı Yake oğlu Agur’un sözleri: Bu adam şöyle diyor: “Yoruldum, ey Tanrım, yoruldum ve tükendim.

Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,

Gerçekten ben insanların en cahiliyim, Bende insan aklı yok.

і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...

Bilgeliği öğrenmedim, Kutsal Olan’a ilişkin bilgiden de yoksunum.

Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

Kim göklere çıkıp indi? Kim yeli avuçlarında topladı? Suları giysisiyle sarıp sarmalayan kim? Kim belirledi dünyanın sınırlarını? Adı nedir, oğlunun adı nedir, biliyorsan söyle!

Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

Tanrı’nın her sözü güvenilirdir, O kendisine sığınan herkese kalkandır.

До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

O’nun sözüne bir şey katma, Yoksa seni azarlar, yalancı çıkarsın.

Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

Ey Tanrı, iki şey diledim senden: Ben ölmeden bunları esirgeme benden.

віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

Sahtekârlığı, yalanı benden uzak tut, Bana ne yoksulluk ne de zenginlik ver; Payıma düşen ekmeği ver, yeter.

щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

Yoksa bolluktan, ‘Kimmiş RAB?’ diye seni yadsır, Ya da yoksulluktan çalar Ve Tanrım’ın adını lekelemiş olurum.

Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

“Köleyi efendisine çekiştirme, Yoksa sana lanet eder, sen de suçlu çıkarsın.

Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

Öyleleri var ki, babalarına lanet eder, Annelerine değer vermezler.

покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

Öyleleri var ki, kendilerini tertemiz sanırlar, Oysa kötülüklerinden arınmış değiller.

покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

Öyleleri var ki, kendilerinden üstün kimse yok sanır, Herkese tepeden bakarlar.

Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

Öyleleri var ki, dişleri kılıç, çeneleri bıçaktır, Mazlumlarla yoksulları yutup yeryüzünden yok ederler.

Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

Sülüğün iki kızı vardır, adları ‘Ver, ver’ dir. Hiç doymayan üç şey, ‘Yeter’ demeyen dört şey vardır:

шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

Ölüler diyarı, kısır rahim, Suya doymayan toprak ve ‘Yeter’ demeyen ateş.

Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

Babasıyla alay edenin, annesinin sözünü hor görenin Gözünü vadideki kargalar oyacak; O akbabalara yem olacak.

Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

Aklımın ermediği üç şey, Anlamadığım dört şey var:

дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...

Kartalın gökyüzünde, Yılanın kayada, Geminin denizde izlediği yol Ve erkeğin genç kızla tuttuğu yol.

Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...

Zina eden kadının yolu da şöyledir: Yer, ağzını siler, Sonra da, ‘Suç işlemedim’ der.

Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

Yeryüzü üç şeyin altında sarsılır; Katlanamadığı dört şey vardır:

під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

Kölenin kral olması, Budalanın doyması,

під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...

Nefret edilen kadının evlenmesi Ve hizmetçinin hanımının yerine geçmesi.

Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

“Dünyada dört küçük yaratık var ki, Çok bilgece davranırlar:

мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

Karıncalar güçlü olmayan bir topluluktur, Ama yiyeceklerini yazdan biriktirirler.

борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

Kaya tavşanları da güçsüz bir topluluktur, Ama yuvalarını kaya kovuklarında yaparlar.

немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

Çekirgelerin kralı yoktur, Ama bölük bölük ilerlerler.

павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

Kertenkele elle bile yakalanır, Ama kral saraylarında bulunur.

Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

“Yürüyüşü gösterişli üç yaratık, Davranışı gösterişli dört yaratık var:

лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

Hayvanların en güçlüsü olan Ve hiçbir şeyin önünde pes etmeyen aslan,

осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

Tazı, teke Ve ordusunun başındaki kral.

Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

“Eğer budala gibi kendini yücelttinse Ya da kötülük tasarladınsa, Dur ve düşün!

Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

Çünkü nasıl sütü dövünce tereyağı, Burnu sıkınca kan çıkarsa, Öfkeyi kurcalayınca da kavga çıkar.”