Job 9

А Йов відповів та й сказав:
Eyüp şöyle yanıtladı:
Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
“Biliyorum, gerçekten öyledir, Ama Tanrı’nın önünde insan nasıl haklı çıkabilir?
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
Biri O’nunla tartışmak istese, Binde bir bile O’na yanıt veremez.
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
O’nun bilgisi derin, gücü eşsizdir, Kim O’na direndi de ayakta kaldı?
Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
O dağları yerinden oynatır da, Dağlar farkına varmaz, Öfkeyle altüst eder onları.
Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
Dünyayı yerinden oynatır, Direklerini titretir.
Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
Güneşe buyruk verir, doğmaz güneş, Yıldızları mühürler.
Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
O’dur tek başına gökleri geren, Denizin dalgaları üzerinde yürüyen.
Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
[] Büyük Ayı’yı, Oryon’u, Ülker’i, Güney takımyıldızlarını yaratan O’dur.
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
Anlayamadığımız büyük işler, Sayısız şaşılası işler yapan O’dur.
Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
İşte, yanımdan geçer, O’nu göremem, Geçip gider, farkına bile varmam.
Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
Evet, O avını kaparsa, kim O’nu durdurabilir? Kim O’na, ‘Ne yapıyorsun’ diyebilir?
Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
Tanrı öfkesini dizginlemez, Rahav’ın yardımcıları bile O’nun ayağına kapanır.
що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
“Nerde kaldı ki, ben O’na yanıt vereyim, O’nunla tartışmak için söz bulayım?
я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
Haklı olsam da O’na yanıt veremez, Merhamet etmesi için yargıcıma yalvarırdım ancak.
Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
O’nu çağırsam, O da bana yanıt verseydi, Yine de inanmazdım sesime kulak verdiğine.
Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
O beni kasırgayla eziyor, Nedensiz yaralarımı çoğaltıyor.
Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
Soluk almama izin vermiyor, Ancak beni acıya doyuruyor.
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
Sorun güç sorunuysa, O güçlüdür! Adalet sorunuysa, kim O’nu mahkemeye çağırabilir?
Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
Suçsuz olsam ağzım beni suçlar, Kusursuz olsam beni suçlu çıkarır.
Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
“Kusursuz olsam da kendime aldırdığım yok, Yaşamımı hor görüyorum.
Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
Hepsi bir, bu yüzden diyorum ki, ‘O suçluyu da suçsuzu da yok ediyor.’
Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
Kırbaç ansızın ölüm saçınca, O suçsuzların sıkıntısıyla eğlenir.
У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
Dünya kötülerin eline verilmiş, Yargıçların gözünü kapayan O’dur. O değilse, kimdir?
А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
“Günlerim koşucudan çabuk, İyilik görmeden geçmekte.
проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
Kamış sandal gibi kayıp gidiyor, Avının üstüne süzülen kartal gibi.
Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
‘Acılarımı unutayım, Üzgün çehremi değiştirip gülümseyeyim’ desem,
то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
Bütün dertlerimden yılarım, Çünkü beni suçsuz saymayacağını biliyorum.
Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
Madem suçlanacağım, Neden boş yere uğraşayım?
Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
Sabun otuyla yıkansam, Ellerimi kül suyuyla temizlesem,
то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
Beni yine pisliğe batırırsın, Giysilerim bile benden tiksinir.
Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
O benim gibi bir insan değil ki, O’na yanıt vereyim, Birlikte mahkemeye gideyim.
поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
Keşke aramızda bir hakem olsa da, Elini ikimizin üstüne koysa!
Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
Tanrı sopasını üzerimden kaldırsın, Dehşeti beni yıldırmasın.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...
O zaman konuşur, O’ndan korkmazdım, Ama bu durumda bir şey yapamam.