Luke 19

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

Och han kom in i Jeriko och gick fram genom staden.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

Där fanns en man, vid namn Sackeus, som var förman för publikanerna och en rik man.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

Denne ville gärna veta vem som var Jesus och ville se honom, men han kunde det icke för folkets skull, ty han var liten till växten.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

Då skyndade han i förväg och steg upp i ett mullbärsfikonträd för att få se honom, ty han skulle komma den vägen fram.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

När Jesus nu kom till det stället, såg han upp och sade till honom: »Sackeus, skynda dig ned, ty i dag måste jag gästa i ditt hus.»

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

Och han skyndade sig ned och tog emot honom med glädje.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

Men alla som sågo det knorrade och sade: »Han har gått in för att gästa hos en syndare.»

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Men Sackeus trädde fram och sade till Herren: »Herre, hälften av mina ägodelar giver jag nu åt de fattiga; och om jag har utkrävt för mycket av någon, så giver jag fyradubbelt igen.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Och Jesus sade om honom: »I dag har frälsning vederfarits detta hus, eftersom också han är en Abrahams son.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Ty Människosonen har kommit för att uppsöka och frälsa det som var förlorat.»

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

Medan de hörde härpå, framställde han ytterligare en liknelse, eftersom han var nära Jerusalem och de nu menade att Guds rike strax skulle uppenbaras.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

Han sade alltså: »En man av förnämlig släkt tänkte fara bort till ett avlägset land för att utverka åt sig konungslig värdighet; sedan skulle han komma tillbaka.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

Och han kallade till sig tio sin tjänare och gav dem tio pund och sade till dem: 'Förvalten dessa, till dess jag kommer tillbaka.'

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

Men hans landsmän hatade honom och sände, efter hans avfärd, åstad en beskickning och läto säga: 'Vi vilja icke att denne skall bliva konung över oss.»

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

När han sedan kom tillbaka, efter att hava utverkat åt sig den konungsliga värdigheten, lät han kalla till sig de tjänare åt vilka han hade givit penningarna, ty han ville veta vad var och en genom sin förvaltning hade förvärvat.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

Då kom den förste fram och sade: 'Herre, ditt pund har givit i vinst tio pund.'

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

Han svarade honom: 'Rätt så, du gode tjänare! Eftersom du har varit trogen i en mycket ringa sak, skall du få makt och myndighet över tio städer.'

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

Därefter kom den andre i ordningen och sade: 'Herre, ditt pund har avkastat fem pund.'

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

Då sade han jämväl till denne: 'Så vare ock du satt över fem städer.'

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Och den siste kom fram och sade: 'Herre, se här är ditt pund; jag har haft det förvarat i en duk.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

Ty jag fruktade för dig, eftersom du är en sträng man; du vill taga upp vad du icke har lagt ned, och skörda vad du icke har sått.'

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Han sade till honom: 'Efter dina egna ord vill jag döma dig, du onde tjänare. Du visste alltså att jag är en sträng man, som vill taga upp vad jag icke har lagt ned, och skörda vad jag icke har sått?

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

Varför satte du då icke in mina penningar i en bank? Då hade jag, när jag kom hem, fått uppbära dem med ränta.'

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

Och han sade till dem som stodo vid hans sida: 'Tagen ifrån honom hans pund, och given det åt den som har de tio punden.'

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

De sade till honom: 'Herre, han har ju redan tio pund.'

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

Han svarade: 'Jag säger eder: Var och en som har, åt honom skall varda givet; men den som icke har, från honom skall tagas också det han har.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

Men dessa mina ovänner, som icke ville hava mig till konung över sig, fören dem hit huggen ned dem här inför mig.»

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

Sedan Jesus hade sagt detta, gick han framför de andra upp mot Jerusalem.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

När han då nalkades Betfage och Betania, vid det berg som kallas Oljeberget, sände han åstad två av lärjungarna

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

och sade: »Gån in i byn som ligger här mitt framför. Och när I kommen ditin, skolen I finna en åsnefåle stå där bunden, som ingen människa någonsin har suttit på, lösen den och fören den hit.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Och om någon frågar eder varför I lösen den skolen I svara så: 'Herren behöver den.'»

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

Och de som hade blivit utsända gingo åstad och funno det så som han hade sagt dem.

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

Och när de löste fålen, frågade ägaren dem: »Varför lösen I fålen?»

Вони ж відказали: Господь потребує його.

De svarade: »Herren behöver den.»

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

Och de förde fålen till Jesus och lade sina mantlar på den och läto Jesus sätta sig därovanpå.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

Och där han färdades fram bredde de ut sina mantlar under honom på vägen.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

Och då han var nära foten av Oljeberget, begynte hela lärjungaskaran i sin glädje att med hög röst lova Gud för alla de kraftgärningar som de hade sett;

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

och de sade: »Välsignad vare han som kommer, konungen, i Herrens namn. Frid vare i himmelen och ära i höjden!»

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

Och några fariséer som voro med i folkhopen sade till honom: »Mästare, förbjud dina lärjungar att ropa så.»

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

Men han svarade och sade: »Jag säger eder: Om dessa tiga, skola stenarna ropa.»

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

Då han nu kom närmare och fick se staden, begynte han gråta över den

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

och sade: »O att du i dag hade insett, också du, vad din frid tillhör! Men nu är det fördolt för dina ögon.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

Ty den tid skall komma över dig, då dina fiender skola omgiva dig med belägringsvall och innesluta dig och tränga dig på alla sidor.

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

Och de skola slå ned dig till jorden, tillika med dina barn, som äro i dig, och skola icke lämna kvar i dig sten på sten, därför att du icke aktade på den tid då du var sökt.»

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

Och han gick in i helgedomen och begynte driva ut dem som sålde därinne;

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

och han sade till dem: »Det är skrivet: 'Och mitt hus skall vara ett bönehus.' Men I haven gjort det till en rövarkula.»

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

Och han undervisade var dag i helgedomen. Och översteprästerna och de skriftlärde och folkets förnämste män sökte efter tillfälle att förgöra honom;

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

men de kunde icke finna någon utväg därtill, ty allt folket höll sig till honom och hörde honom.