Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Och en dag, då han undervisade folket i helgedomen och förkunnade evangelium, trädde översteprästerna och de skriftlärde, tillika med de äldste, fram

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

och talade till honom och sade: »Säg oss, med vad myndighet gör du detta? Och vem är det som har rivit dig sådan myndighet?»

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Han svarade och sade till dem: »Också jag vill ställa en fråga till eder; svaren mig på den.

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Johannes' döpelse, var den från himmelen eller från människor?»

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Då överlade de med varandra och sade: »Om vi svara: 'Från himmelen' så frågar han: 'Varför trodden I honom då icke?'

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Men om vi svara: 'Från människor', då kommer allt folket att stena oss, ty de äro förvissade om att Johannes var en profet.»

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

De svarade alltså att de icke visste varifrån den var.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Då sade Jesus till dem: »Så säger icke heller jag eder med vad myndighet jag gör detta.»

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Och han framställde för folket denna liknelse: »En man planterade en vingård och lejde ut den åt vingårdsmän och för utrikes för lång tid.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

När sedan rätta tiden var inne, sände han en tjänare till vingårdsmännen, för att de åt denne skulle lämna någon del av vingårdens frukt. Men vingårdsmännen misshandlade honom och läto honom gå tomhänt bort.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Ytterligare sände han en annan tjänare. Också honom misshandlade och skymfade de och läto honom gå tomhänt bort.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Ytterligare sände han en tredje. Men också denne slogo de blodig och drevo bort honom.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Då sade vingårdens herre: 'Vad skall jag göra? Jo, jag vill sända min älskade son; för honom skola de väl ändå hava försyn.'

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Men när vingårdsmannen fingo se honom, överlade de med varandra och sade: 'Denne är arvingen; låt oss dräpa honom, för att arvet må bliva vårt.'

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Och de förde honom ut ur vingården och dräpte honom. »Vad skall nu vingårdens herre göra med dem?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Jo, han skall komma och förgöra de vingårdsmännen och lämna vingården åt andra.» När de hörde detta, sade de: »Bort det!»

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Då såg han på dem och sade: »Vad betyder då detta skriftens ord: 'Den sten som byggningsmännen förkastade, den har blivit en hörnsten'?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Var och en som faller på den stenen, han skall bliva krossad; men den som stenen faller på, honom skall den söndersmula.»

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Och de skriftlärde och översteprästerna hade gärna velat i samma stund gripa honom, men de fruktade för folket. Ty de förstodo att det var om dem som han hade talat i denna liknelse.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Och de vaktade på honom och sände ut några som försåtligen skulle låtsa sig vara rättsinniga män, för att dessa skulle fånga honom genom något hans ord, så att de skulle kunna överlämna honom åt överheten, i landshövdingens våld.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Dessa frågade honom och sade: »Mästare, vi veta att du talar och undervisar rätt och icke har anseende till personen, utan lär om Guds väg vad sant är.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Är det lovligt för oss att giva kejsaren skatt, eller är det icke lovligt?»

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Men han märkte deras illfundighet och sade till dem:

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

»Låten mig se en penning. Vems bild och överskrift bär den?» De svarade: »Kejsarens.»

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Då sade han till dem: »Given alltså kejsaren vad kejsaren tillhör, och Gud vad Gud tillhör.»

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Och de förmådde icke fånga honom genom något hans ord inför folket, utan förundrade sig över hans svar och tego.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Därefter trädde några sadducéer fram och ville påstå att det icke gives någon uppståndelse. Dessa frågade honom

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

och sade: »Mästare, Moses har givit oss den föreskriften, att om någon har en broder som är gift, men dör barnlös, så skall han taga sin broders hustru till akta och skaffa avkomma åt sin broder.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Nu voro här sju bröder. Den förste tog sig en hustru, men dog barnlös.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Då tog den andre i ordningen henne

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

och därefter den tredje; sammalunda alla sju. Men de dogo alla, utan att någon av dem lämnade barn efter sig.

А по всіх умерла й жінка.

Slutligen dog ock hustrun.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Vilken av dem skall då vid uppståndelsen få kvinnan till hustru? De hade ju alla sju tagit henne till hustru.»

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Jesus svarade dem: »Med den nuvarande tidsålderns barn är det så, att män taga sig hustrur, och hustrur givas åt män;

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

men de som bliva aktade värdiga att få del i den nya tidsåldern och i uppståndelsen från de döda, med dem är det så, att varken män tag sig hustrur, eller hustrur givas män.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

De kunna ju ej heller mer dö ty de äro lika änglarna och äro, Guds söner, eftersom de hava blivit delaktiga av uppståndelsen.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Men att de döda uppstå, det har ock Moses, på det ställe där det talas om törnbusken, givit till känna, när han kallar Herren 'Abrahams Gud och Isaks Gud och Jakobs Gud';

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Och han är en Gud icke för döda, utan för levande, ty för honom leva alla.»

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Då svarade några av de skriftlärde och sade: »Mästare, du har talat rätt.»

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

De dristade sig nämligen icke att vidare ställa någon fråga på honom.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Men han sade till dem: »Huru kan man säga att Messias är Davids son?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

David själv säger ju i Psalmernas bok: Herren sade till min herre: Sätt dig på min högra sida,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

till dess jag har lagt dina fiender dig till en fotapall.'

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

David kallar honom alltså 'herre'; huru kan han då vara hans son?»

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Och han sade till sina lärjungar, så att allt folket hörde det:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

»Tagen eder till vara för de skriftlärde, som gärna gå omkring i fotsida kläder och gärna vilja bliva hälsade på torgen och gärna sitta främst i synagogorna och på de främsta platserna vid gästabuden --

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

detta under det att de utsuga änkors hus, medan de för syns skull hålla långa baner. Del skola få en dess hårdare dom.»