Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Därefter tog Sofar från Naama till orda och sade:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

 På sådant tal giva mina tankar mig ett svar,  än mer, då jag nu är så upprörd i mitt inre.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

 Smädlig tillrättavisning måste jag höra,  och man svarar mig med munväder på förståndigt tal.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

 Vet du då icke att så har varit från evig tid,  från den stund då människor sattes på jorden:

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

 att de ogudaktigas jubel varar helt kort  och den gudlöses glädje ett ögonblick?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

 Om än hans förhävelse stiger upp till himmelen  och hans huvud når intill molnen,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

 Så förgås han dock för alltid och aktas lik sin träck;  de som sågo honom måste fråga: »Var är han?»

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

 Lik en dröm flyger han bort, och ingen finner honom mer;  han förjagas såsom en syn om natten.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

 Det öga som såg honom ser honom icke åter,  och hans plats får ej skåda honom mer.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

 Hans barn måste gottgöra hans skulder till de arma,  hans händer återbära hans vinning.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

 Bäst ungdomskraften fyller hans ben,  skall den ligga i stoftet med honom.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

 Om än ondskan smakar ljuvligt i hans mun,  så att han gömmer den under sin tunga,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

 är rädd om den och ej vill gå miste därom,  utan håller den förvarad inom sin gom,

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

 så förvandlas denna kost i hans inre,  bliver huggormsetter i hans liv.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

 Den rikedom han har slukat måste han utspy;  av Gud drives den ut ur hans buk.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

 Ja, huggormsgift kommer han att dricka,  av etterormens tunga bliver han dräpt.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

 Ingen bäck får vederkvicka hans syn,  ingen ström med flöden av honung och gräddmjölk.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

 Sitt fördärv måste han återbära, han får ej njuta därav;  hans fröjd svarar ej mot den rikedom han har vunnit.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

 Ty mot de arma övade han våld och lät dem ligga där;  han rev till sig hus som han ej kan hålla vid makt.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

 Han visste ej av någon ro för sin buk,  men han skall icke rädda sig med sina skatter.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

 Intet slapp undan hans glupskhet,  därför äger och hans lycka intet bestånd.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

 Mitt i hans överflöd påkommer honom nöd,  och envar eländig vänder då mot honom sin hand.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

 Ja, så måste ske, för att hans buk må bliva fylld;  sin vredes glöd skall Gud sända över honom  och låta den tränga såsom ett regn in i hans kropp.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

 Om han flyr undan för vapen av järn,  så genomborras han av kopparbågens skott.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

 När han då drager i pilen och den kommer ut ur hans rygg,  när den ljungande udden kommer fram ur hans galla,  då falla dödsfasorna över honom.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

 Idel mörker är förvarat åt hans skatter;  till mat gives honom eld som brinner utan pust,  den förtär vad som är kvar i hans hydda.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

 Himmelen lägger hans missgärning i dagen,  och jorden reser sig upp emot honom.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

 Vad som har samlats i hans hus far åter sin kos,  likt förrinnande vatten, på vredens dag.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

 Sådan lott får en ogudaktig människa av Gud,  sådan arvedel har av Gud blivit bestämd åt henne.