Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Därefter tog Job till orda och sade:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

 Huru länge skolen I bedröva min själ  och krossa mig sönder med edra ord?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

 Tio gånger haven I nu talat smädligt mot mig  och kränkt mig utan all försyn.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

 Om så är, att jag verkligen har farit vilse,  då är förvillelsen min egen sak.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

 Men viljen I ändå verkligen förhäva eder mot mig,  och påstån I att smäleken har drabbat mig med skäl,

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

 så veten fastmer att Gud har gjort mig orätt  och att han har omsnärjt mig med sitt nät.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

 Se, jag klagar över våld, men får intet svar;  jag ropar, men får icke rätt.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

 Min väg har han iat, så att jag ej kommer fram,  och över mina stigar breder han mörker.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

 Min ära har han avklätt mig,  och från mitt huvud har han tagit bort kronan.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

 Från alla sidor bryter han ned mig, så att jag förgås;  han rycker upp mitt hopp, såsom vore det ett träd.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

 Sin vrede låter han brinna mot mig  och aktar mig såsom sina ovänners like.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

 Hans skaror draga samlade fram  och bereda sig väg till anfall mot mig;  de lägra sig runt omkring min hydda.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

 Långt bort ifrån mig har han drivit mina fränder;  mina bekanta äro idel främlingar mot mig.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

 Mina närmaste hava dragit sig undan,  och mina förtrogna hava förgätit mig.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

 Mitt husfolk och mina tjänstekvinnor akta mig såsom främling;  en främmande man har jag blivit i deras ögon.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

 Kallar jag på min tjänare, så svarar han icke;  ödmjukt måste jag bönfalla hos honom.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

 Min andedräkt är vidrig för min hustru,  jag väcker leda hos min moders barn.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

 Till och med de små barnen visa mig förakt;  så snart jag står upp, tala de ohöviskt emot mig.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

 Ja, en styggelse är jag för alla dem jag umgicks med;  de som voro mig kärast hava vänt sig emot mig.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

 Benen i min kropp tränga ut i hud och hull;  knappt tandköttet har jag fått behålla kvar.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

 Haven misskund, haven misskund med mig, I mina vänner,  då nu Guds hand så har hemsökt mig.

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

 Varför skolen I förfölja mig, I såsom Gud,  och aldrig bliva mätta av mitt kött?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

 Ack att mina ord skreves upp,  ack att de bleve upptecknade i en bok,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

 ja, bleve med ett stift av järn och med bly  för evig tid inpräglade i klippan!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

 Dock, jag vet att min förlossare lever,  och att han till slut skall stå fram över stoftet.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

 Och sedan denna min sargade hud är borta,  skall jag fri ifrån mitt kött få skåda Gud.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

 Ja, honom skall jag få skåda, mig till hjälp,  för mina ögon skall jag se honom, ej såsom en främling;  därefter trånar jag i mitt innersta.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

 Men när I tänken: »huru skola vi icke ansätta honom!»  -- såsom vore skulden att finna hos mig --

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

 då mån I taga eder till vara för svärdet,  ty vreden hör till de synder som straffas med svärd;  så mån I då besinna att en dom skall komma.