Proverbs 5

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Fiule, ia aminte la înţelepciunea mea, şi pleacă urechea la învăţătura mea,

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

ca să fii cu chibzuinţă, şi buzele tale să aibă cunoştinţă.

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Căci buzele femeii străine strecoară miere, şi cerul gurii ei este mai lunecos decît untdelemnul;

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

dar la urmă este amară ca pelinul, ascuţită ca o sabie cu două tăişuri.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Picioarele ei pogoară la moarte, paşii ei dau în locuinţa morţilor.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Aşa că ea nu poate găsi calea vieţii, rătăceşte în căile ei, şi nu ştie unde merge.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Şi acum, fiilor, ascultaţi-mă, şi nu vă abateţi dela cuvintele gurii mele:

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

depărtează-te de drumul care duce la ea, şi nu te apropia de uşa casei ei,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

ca nu cumva să-ţi dai altora vlaga ta, şi unui om fără milă anii tăi;

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

ca nu cumva nişte străini să se sature de averea ta, şi tu să te trudeşti pentru casa altuia;

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

ca nu cumva să gemi, la urmă, cînd carnea şi trupul ţi se vor istovi,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

şi să zici: ,,Cum am putut eu să urăsc certarea, şi cum a dispreţuit inima mea mustrarea?

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Cum am putut să n'ascult glasul învăţătorilor mei, şi să nu iau aminte la ceice mă învăţau?

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Cît pe ce să mă nenorocesc de tot în mijlocul poporului şi adunării!``

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Bea apă din fîntîna ta, şi din izvoarele puţului tău.

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Ce, vrei să ţi se verse izvoarele afară? Şi să-ţi curgă rîurile pe pieţele de obşte?

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Lasă-le să fie numai pentru tine, şi nu pentru străinii de lîngă tine.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Izvorul tău să fie binecuvîntat, şi bucură-te de nevasta tinereţii tale.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Cerboaică iubită, căprioară plăcută: fii îmbătat tot timpul de drăgălăşiile ei, fii îndrăgostit necurmat de dragostea ei!

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Şi pentruce, fiule, ai fi îndrăgostit de o străină, şi ai îmbrăţişa sînul unei necunoscute?

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Căci căile omului sînt lămurite înaintea ochilor Domnului, şi El vede toate cărările lui.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Cel rău este prins în înseşi nelegiuirile lui, şi este apucat de legăturile păcatului lui.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

El va muri din lipsă de înfrînare, se va poticni din prea multa lui nebunie.