Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Ţofar din Naama a luat cuvîntul şi a zis:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

,,Gîndurile mele mă silesc să răspund, şi frămîntarea mea nu-mi dă pace.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Am auzit mustrări cari mă umplu de ruşine, şi din adîncul minţii mele duhul mă face să răspund.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Nu ştii tu că, de mult de tot, de cînd a fost aşezat omul pe pămînt,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

biruinţa celor răi a fost scurtă, şi bucuria nelegiuitului numai de o clipă?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Chiar dacă s'ar înălţa pînă la ceruri, şi capul i-ar ajunge pînă la nori,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

va pieri pentru totdeauna, ca murdăria lui, şi cei ce -l vedeau vor zice: ,Unde este?`

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Va sbura ca un vis, şi nu -l vor mai găsi; va pieri ca o vedenie de noapte.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Ochiul care -l privea nu -l va mai privi, locul în care locuia nu -l va mai zări.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Peste fiii lui vor năvăli cei săraci, şi mînile lui vor da înapoi ce a răpit cu sila.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Oasele lui, pline de vlaga tinereţii, îşi vor avea culcuşul cu el în ţărînă.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

Dulce era răul în gura lui, îl ascundea subt limbă,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

îl mesteca într'una şi nu -l lăsa, îl ţinea în cerul gurii:

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

dar hrana lui se va preface în măruntaiele lui, va ajunge în trupul lui o otravă de aspidă.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Bogăţiile înghiţite le va vărsa, Dumnezeu le va scoate din pîntecele lui.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Otravă de aspidă a supt, şi de aceea, limba năpîrcii îl va ucide.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Nu-şi va mai plimba privirile peste pîraiele şi rîurile de miere şi de lapte,

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

va da înapoi ce a cîştigat, şi nu va mai trage folos din cîştig; va da înapoi tot ce a luat, şi nu se va mai bucura de el,

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

căci a asuprit pe săraci, şi i -a lăsat să piară, a dărîmat case şi nu le -a zidit la loc.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Lăcomia lui n'a cunoscut margini; dar nu va scăpa ce are mai scump.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Nimic nu scapă de lăcomia lui, dar bună starea lui nu va ţinea.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

În mijlocul belşugului va fi în nevoie; mîna tuturor ticăloşilor se va ridica asupra lui.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Şi iată, ca să -i umple pîntecele, Dumnezeu va trimete peste el focul mîniei Lui, şi -l va sătura cu o ploaie de săgeţi.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Dacă va scăpa de armele de fer, îl va străpunge arcul de aramă.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Îşi smulge din trup săgeata, care schinteie la ieşirea din fierea lui, şi îl apucă spaimele morţii.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Toate nenorocirile sînt păstrate pentru comorile lui; va fi mistuit de un foc pe care nu -l va aprinde omul,

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Cerurile îi vor desveli fărădelegea, şi pămîntul se va ridica împotriva lui.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Veniturile casei lui se vor perde, vor pieri în ziua mîniei lui Dumnezeu.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Aceasta este soarta pe care o păstrează Dumnezeu celui rău, aceasta este moştenirea pe care i -o hotărăşte Dumnezeu.``