Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Min sjel, lov Herren! Herre min Gud, du er såre stor, høihet og herlighet har du iklædd dig.

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Han hyller sig i lys som i et klædebon, han spenner himmelen ut som et telt,

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

han som tømrer i vannene sine høie saler, han som gjør skyene til sin vogn, som farer frem på vindens vinger.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Han gjør vinder til sine engler, luende ild til sine tjenere.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Han grunnfestet jorden på dens støtter, den skal ikke rokkes i all evighet.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Du hadde dekket den med dype vann som med et klædebon; vannene stod over fjellene.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

For din trusel flydde de, for din tordens røst for de hastig bort.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

De steg op til fjellene, fór ned i dalene, til det sted du hadde grunnfestet for dem.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

En grense satte du, som de ikke skal overskride; de skal ikke vende tilbake for å dekke jorden.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Han lar kilder springe frem i dalene; mellem fjellene går de.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

De gir alle markens dyr å drikke; villeslene slukker sin tørst.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Over dem bor himmelens fugler; mellem grenene lar de høre sin røst.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Han vanner fjellene fra sine høie saler; av dine gjerningers frukt mettes jorden.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Han lar gress gro for feet og urter til menneskets tjeneste, til å få brød frem av jorden.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Og vin gleder menneskets hjerte, så den gjør åsynet mer skinnende enn olje, og brød styrker menneskets hjerte.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Herrens trær mettes, Libanons sedrer som han har plantet,

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

der hvor fuglene bygger rede, storken som har sin bolig i cypressene.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

De høie fjell er for stengjetene, klippene er tilflukt for fjellgrevlingene.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Han gjorde månen til å fastsette tidene; solen kjenner sin nedgangstid.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Du gjør mørke, og det blir natt; i den rører sig alle dyrene i skogen.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

De unge løver brøler efter rov, for å kreve sin føde av Gud.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Solen går op, de trekker sig tilbake og legger sig i sine boliger.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Mennesket går ut til sin gjerning og til sitt arbeid inntil aftenen.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Hvor mange dine gjerninger er, Herre! Du gjorde dem alle viselig; jorden er full av det du har skapt.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Der er havet, stort og vidtstrakt; der er en vrimmel uten tall, der er dyr, både små og store.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Der går skibene, Leviatan, som du skapte til å leke sig der.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Alle venter de på dig, at du skal gi dem deres føde i sin tid.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Du gir dem, de sanker; du oplater din hånd, de mettes med godt.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Du skjuler ditt åsyn, de forferdes; du drar deres livsånde tilbake, de dør og vender tilbake til sitt støv.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Du sender din Ånd ut, de skapes, og du gjør jordens skikkelse ny igjen.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Herrens ære være til evig tid! Herren glede sig i sine gjerninger!

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Han som ser til jorden, og den bever, som rører ved fjellene, og de ryker.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Jeg vil lovsynge Herren så lenge jeg lever; jeg vil synge for min Gud så lenge jeg er til.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Måtte min tale tekkes ham! Jeg vil glede mig i Herren!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Men måtte syndere utryddes av jorden, og ugudelige ikke mere finnes! Min sjel, lov Herren! Halleluja!