Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Min sønn, bevar mine ord og gjem mine bud hos dig!

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Bevar mine bud, så skal du leve, bevar min lære som din øiesten!

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Bind dem på dine fingrer, skriv dem på ditt hjertes tavle!

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Si til visdommen: Du er min søster, og kall forstanden din kjenning,

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

forat den må bevare dig fra annen manns hustru, fra fremmede kvinner, som taler glatte ord.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

For jeg så engang ut av vinduet på mitt hus, gjennem mitt gitter,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

og da så jeg blandt de uerfarne, jeg blev var blandt de unge en uforstandig gutt,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

som gikk forbi på gaten ved hennes hjørne og gikk frem på veien til hennes hus,

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

i skumringen, da dagen var til ende, i dyp natt og mørke.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Da kom en kvinne ham i møte i en skjøges klær og med svikefullt hjerte.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Vill er hun og kåt; hennes føtter er ikke i ro i hennes hus.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Snart er hun på gater, snart på torver, og ved hvert hjørne lurer hun.

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Og hun tok fatt på ham og kysset ham, og med frekt åsyn sa hun til ham:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Takkoffer skulde jeg bære frem, og idag har jeg innfridd mine løfter;

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

derfor gikk jeg ut for å møte dig, for å søke dig op, og jeg fant dig.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Jeg har bredt tepper over min seng, brokete tepper av egyptisk garn.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Jeg har strødd mitt leie med myrra, aloë og kanel.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Kom, la oss beruse oss i kjærlighet inntil morgenen, fryde oss i elskov!

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

For min mann er ikke hjemme, han er reist langt bort;

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

pengepungen tok han med sig, først ved fullmåne kommer han hjem.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Hun fikk lokket ham ved sin sterke overtalelse, ved sine glatte leber forførte hun ham.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Han følger henne straks, lik en okse som går til slakterbenken, som i fotjern, hvormed dåren tuktes,

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

inntil pilen kløver hans lever - likesom fuglen haster til snaren og ikke vet at det gjelder dens liv.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Så hør nu på mig, barn, og akt på min munns ord!

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

La ikke ditt hjerte vende sig til hennes veier, forvill dig ikke inn på hennes stier!

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

For mange som har fått ulivssår, har hun fellet, og mangfoldige er de hun har slått ihjel;

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

fra hennes hus går veier til dødsriket, de fører ned til dødens kammere.