Proverbs 5

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Min sønn! Akt på min visdom, bøi ditt øre til min forstand,

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

så du kan gjemme kloke råd og dine leber bevare kunnskap!

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

For en fremmed kvinnes leber drypper av honning, og glattere enn olje er hennes tunge;

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

men til sist er hun besk som malurt, hvass som et tveegget sverd.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Hennes føtter går nedover til døden; hennes skritt fører like til dødsriket.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

På livets sti vil hun ikke vandre; hennes veier går hit og dit, uten at hun vet det.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Så hør nu på mig, mine barn, og vik ikke fra min munns ord!

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

La din vei være langt fra henne, og kom ikke nær til døren på hennes hus,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

forat du ikke skal gi andre din pryd og en grusom herre dine år,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

forat ikke fremmede skal mettes av din eiendom, og frukten av din møie komme i en annen manns hus,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

så du må stønne i din siste stund, når din kropp og ditt kjøtt tæres bort,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

Og du må si: Hvorledes har jeg kunnet hate tukt, og hvorledes har mitt hjerte kunnet forakte tilrettevisning,

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

så jeg ikke hørte på dem som lærte mig, og ikke bøide mitt øre til dem som veiledet mig!

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Nær var jeg kommet i den største ulykke midt i forsamlingen og menigheten.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Drikk av din egen brønn, drikk rinnende vann av din egen kilde!

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Skulde vel dine kilder strømme ut på gaten, dine bekker på torvene?

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

La dem være for dig alene og ikke for fremmede sammen med dig!

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Din kilde være velsignet, gled dig i din ungdoms hustru!

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Den elskelige hind og den yndefulle stengjet! Hennes barm kvege dig til enhver tid, av hennes kjærlighet være du alltid drukken!

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Hvorfor, min sønn, skulde du da være drukken av attrå efter en annen manns hustru og favne en fremmed kvinnes barm?

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

For en manns veier ligger åpne for Herrens øine, og Herren jevner alle hans stier.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Den ugudelige fanges i sine egne misgjerninger, og han holdes fast i sin egen synds snarer.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Han må dø, fordi han ikke lot sig tukte, og for sin store dårskaps skyld tumler han og faller.