Job 9

9:1

А Йов відповів та й сказав:

Da tok Job til orde og sa:

9:2

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

Ja visst, jeg vet at det er så; hvorledes skulde en mann kunne ha rett mot Gud?

9:3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Om han hadde lyst til å gå i rette med Gud, kunde han ikke svare ham ett til tusen.

9:4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Vis som han er av hjerte og veldig i styrke - hvem trosset ham og kom vel fra det,

9:5

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

han som flytter fjell før de vet av det, som velter dem i sin vrede,

9:6

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

som ryster jorden, så den viker fra sitt sted, og dens støtter bever,

9:7

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

som byder solen, så den ikke går op, og som setter segl for stjernene,

9:8

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

som alene utspenner himmelen og skrider frem over havets høider,

9:9

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

som har skapt Bjørnen, Orion og Syvstjernen og Sydens stjernekammere,

9:10

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

som gjør store, uransakelige ting og under uten tall?

9:11

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Han går forbi mig, og jeg ser ham ikke; han farer forbi, og jeg merker ham ikke.

9:12

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Han griper sitt rov - hvem vil hindre ham, hvem vil si til ham: Hvad gjør du?

9:13

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Gud holder ikke sin vrede tilbake; under ham måtte Rahabs hjelpere bøie sig.

9:14

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Hvorledes skulde da jeg kunne svare ham og velge mine ord imot ham,

9:15

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

jeg som ikke kunde svare om jeg enn hadde rett, men måtte be min dommer om nåde!

9:16

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Om jeg ropte, og han svarte mig, kunde jeg ikke tro at han hørte min røst,

9:17

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

han som vilde knuse mig i storm og uten årsak ramme mig med sår på sår,

9:18

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

som ikke vilde tillate mig å dra ånde, men vilde mette mig med lidelser.

9:19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Gjelder det styrke, så sier han: Se, her er jeg! Gjelder det rett: Hvem vil stevne mig?

9:20

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Hadde jeg enn rett, skulde dog min egen munn dømme mig skyldig; var jeg enn uskyldig, vilde han dog si at jeg hadde urett.

9:21

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Skyldløs er jeg; jeg bryr mig ikke om å leve - jeg forakter mitt liv.

9:22

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Det kommer ut på ett; derfor sier jeg: Skyldløs eller ugudelig - han gjør dem begge til intet.

9:23

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Når svepen brått rammer med død, spotter han de uskyldiges lidelse.

9:24

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Jorden er gitt i den ugudeliges hånd; han tilhyller dens dommeres åsyn. Er det ikke han som gjør det, hvem er det da?

9:25

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Mine dager har vært hastigere enn en løper; de er bortflyktet uten å ha sett noget godt;

9:26

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

de har faret avsted som båter av rør, som en ørn som slår ned på sitt bytte.

9:27

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Om jeg sier: Jeg vil glemme min sorg, jeg vil la min mørke mine fare og se glad ut,

9:28

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

da gruer jeg for alle mine plager; jeg vet jo at du ikke frikjenner mig.

9:29

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Jeg skal jo være ugudelig - hvorfor gjør jeg mig da forgjeves møie?

9:30

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Om jeg tvettet mig med sne og renset mine hender med lut,

9:31

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

da skulde du dyppe mig i en grøft, så mine klær vemmedes ved mig.

9:32

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

For han er ikke en mann som jeg, så jeg kunde svare ham, så vi kunde gå sammen for retten;

9:33

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

det er ikke nogen voldgiftsmann mellem oss, som kunde legge sin hånd på oss begge.

9:34

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Når han bare tok sitt ris bort fra mig, og hans redsler ikke skremte mig!

9:35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Da skulde jeg tale uten å reddes for ham; for slik er jeg ikke, det vet jeg med mig selv.