Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Da tok Bildad fra Suah til orde og sa:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Hvor lenge vil du tale så? Hvor lenge skal din munns ord være som et veldig vær?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Skulde vel Gud forvende retten, eller den Allmektige forvende rettferdigheten?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Har dine sønner syndet mot ham, så har han gitt dem deres brøde i vold.

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

Hvis du vender dig til Gud og beder den Allmektige om nåde,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

hvis du er ren og opriktig, da vil han våke over dig og gjenreise din rettferds bolig,

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

og din forrige lykke vil bli ringe mot din senere lykke, for den skal være overmåte stor.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

For spør bare fremfarne slekter og akt på det som deres fedre har gransket ut

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

- for vi er fra igår og vet intet; for en skygge er våre dager på jorden -

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

de skal lære dig og si dig det og bære frem ord fra sitt hjerte.

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Vokser sivet op hvor det ikke er myrlendt? Blir starrgresset stort uten vann?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Ennu står det friskt og grønt og blir ikke skåret; da visner det før alt annet gress.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Således går det alle dem som glemmer Gud, og den gudløses håp går til grunne;

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

hans tillit avskjæres, og det han trøster sig til, er spindelvev.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Han støtter sig på sitt hus, men det står ikke; han holder sig fast i det, men det står ikke fast.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Frodig står han der i solens skinn, og hans skudd breder sig ut over hans have;

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

om en stenrøs slynger sig hans røtter, mellem stener trenger han sig frem.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Ryddes han bort fra sitt sted, så kjennes det ikke ved ham, men sier: Jeg har aldri sett dig.

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Se, det er gleden på hans vei, og av mulden spirer andre frem.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Nei, Gud forkaster ikke en som er ulastelig, og han holder ikke ugudelige ved hånden.

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

Ennu vil han fylle din munn med latter og dine leber med jubel.

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

De som hater dig, skal klædes med skam, og de ugudeliges telt skal ikke mere finnes.