Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Fiam, tartsd meg az én beszédeimet, és az én parancsolataimat rejtsd el magadnál.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Az én parancsolatimat tartsd meg, és élsz; és az én tanításomat mint a szemed fényét.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Kösd azokat ujjaidra, írd fel azokat szíved táblájára.

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Mondd ezt a bölcseségnek: Én néném vagy te; és az eszességet ismerősödnek nevezd,

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Hogy megőrizzen téged a nem hozzád tartozó asszonytól, és az ő beszédivel hizelkedő idegentől.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Mert házam ablakán, a rács mögül néztem,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

És láték a bolondok között, eszembe vevék a fiak között egy bolond ifjat,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

A ki az utczán jár, annak szeglete mellett, a házához menő úton lépeget,

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Alkonyatkor, nap estjén, és setét éjfélben.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

És ímé, egy asszony eleibe jő, paráznának öltözetében, álnok az ő elméjében.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Mely csélcsap és vakmerő, a kinek házában nem maradhatnak meg az ő lábai.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Néha az utczán, néha a tereken van, és minden szegletnél leselkedik.

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

És megragadá őt és megcsókolá őt, és szemtelenségre vetemedvén, monda néki:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Hálaáldozattal tartoztam, ma adtam meg fogadásimat.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Azért jövék ki elődbe, szorgalmatosan keresni a te orczádat, és reád találtam!

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Paplanokkal megvetettem nyoszolyámat, égyiptomi szövésű szőnyegekkel.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Beillatoztam ágyamat mirhával, áloessel és fahéjjal.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

No foglaljuk magunkat bőségesen mind virradtig a szeretetben; vígadjunk szerelmeskedésekkel.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Mert nincs otthon a férjem, elment messze útra.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Egy erszény pénzt vőn kezéhez; holdtöltére jő haza.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

*És* elhiteté őt az ő mesterkedéseinek sokaságával, ajkainak hizelkedésével elragadá őt.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Utána megy; mint az ökör a vágóhídra, és mint a bolond, egyszer csak fenyítő békóba;

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Mígnem átjárja a nyíl az ő máját. Miképen siet a madár a tőrre, és nem tudja, hogy az az ő élete ellen van.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Annakokáért most, fiaim, hallgassatok engem, és figyelmezzetek az én számnak beszédeire.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Ne hajoljon annak útaira a te elméd, és ne tévelyegj annak ösvényin.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Mert sok sebesültet elejtett, és sokan vannak, a kik attól megölettek.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Sírba vívő út az ő háza, a mely levisz a halálnak hajlékába.