Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Poikani! kätke minun sanani, ja pidä tykönäs minun käskyni.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Ota vaari minun käskyistäni, niin sinä elää saat, ja minun laistani, niinkuin silmäs terästä.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Sido ne sormiis, kirjoita ne sydämes tauluun.

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Sano viiisaudelle: sinä olet sisareni, ja kutsu toimi ystäväkses,

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Että hän sinua varjelis muukalaisesta vaimosta, ja vieraasta, jonka sanat sileät ovat.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Sillä minä kurkistelin huoneeni akkunasta läpi häkin.

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Ja näin tyhmän nuorukaisen taitamattomain seassa, ja äkkäsin hänen poikain joukossa;

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Joka käveli kaduilla hänen nurkkainsa taitse, ja asteli sitä tietä, joka meni hänen huoneeseensa.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Hämärissä, kuin päivä ehtoolla oli, ja jo yö ja pimiä tuli:

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Ja katso, häntä kohtasi vaimo porton vaatteilla, kavala,

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Tuima ja hillimätöin, jonka jalat ei pysyneet huoneessansa.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Nyt on hän ulkona, nyt kaduilla, ja väijyy joka nurkassa.

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Hän otti hänen kiinni, ja suuta antoi hänen ja sanoi häpeemättä:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Minä olen tehnyt kiitosuhrin, ja olen tätäpänä täyttänyt lupaukseni:

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Sentähden olen minä tullut sinua vastaan, varhain sinua etsimään, ja olen nyt sinut löytänyt.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Minä olen koreasti valmistanut vuoteeni Egyptin kirjavalla vaatteella,

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Ja olen hyvänhajuiseksi tehnyt kammioni mirhamilla, aloella ja kanelilla.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Tule, harjoittakaamme kyllin hekumaa aamuun asti, ja huvitelkaammme meitämme keskenämme rakkaudella.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Sillä mies ei ole kotona: hän on pitkälle matkalle mennyt.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Hän on ottanut rahasäkin myötänsä, ja tulee kotia äsken määrätyllä päivällä.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Ja niin hän houkutteli monelöla sanalla, ja vaati häntä makialla puheella.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Hän meni hänen kanssansa nopiasti, niinkuin teurastettava härkä, ja niinkuin jalkapuuhun, jolla tyhmät rangoitaan.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Siihenasti kuin hän nuolilla ampuu hänen maksansa lävitse: ja niinkuin lintu itsensä kiiruhtaa paulaan, ja ei tiedä sitä hengellensä vaaralliseksi.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Niin kuulkaat siis minua, minun lapseni, ja ottakaat vaari minun suuni sanoista.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Älköön sydämes poiketko hänen tiellensä: älä salli sinuas vietellä hänen retkillensä.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Sillä hän on monta haavoittanut ja langettanut, ja kaikkinaiset voimalliset ovat häneltä tapetut.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Hänen huoneensa ovat helvetin tiet, jotka menevät alas kuoleman kammioihin.