Job 9

А Йов відповів та й сказав:

Job vastasi ja sanoi:

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

Minä kyllä sen tiedän, että niin on, ettei ihminen taida hurskas olla Jumalan edessä.

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Jos hän tahtois riidellä hänen kanssansa, ei hän taitais vastata häntä yhtä tuhanteen.

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Hän on viisas ja voimallinen: kenenkä siitä on hyvää ollut, kuin häntä vastaan on itsensä asettanut?

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Hän siirtää vuoret ennenkuin he sen ymmärtävät, jotka hän vihassansa kukistaa.

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Hän liikuttaa maan siastansa, niin että sen patsaat vapisevat.

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Hän puhuu auringolle, niin ei se nouse; ja hän lukitsee tähdet.

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Hän yksin levittää taivaat, ja käy meren aaltoin päällä.

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Hän tekee Otavan ja Kointähden, Seulaiset ja ne tähdet etelään päin.

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Hän tekee suuria töitä, joita ei taideta tutkia, ja epälukuisia ihmeitä.

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Katso, hän käy minun ohitseni ennenkuin minä sen havaitsen, ja menee pois ennenkuin minä sen ymmärrän.

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Katso, jos hän menee äkisti, kuka noutaa hänen jälleen? kuka sanoo hänelle: mitäs teet?

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Hän on Jumala, hänen vihaansa ei yksikään aseta; hänen allensa pitää itsensä kumartaman ylpiätkin herrat.

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Kuinka minun pitäisi häntä vastaaman, ja löytämän sanoja häntä vastaan?

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Ehkä minulla vielä oikeus olis, niin en kuitenkaan taida minä häntä vastata; vaan täytyis oikeudessa rukoilla.

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Ja ehkä minä vielä häntä avuksihuutaisin, ja hän kuulis minua, niin en minä uskoisi, että hän kuultelis minun ääntäni;

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

Sillä hän hän runtelee minun tuulispäällä, ja enentää minun haavani ilman syytä.

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

Ei hän anna minun henkeni virota, vaan täyttää minun murheella.

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Jos joku tahtoo voimaa, katso, hän on voimallinen; jos joku tahtoo oikeutta, kuka todistaa minun kanssani?

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Jos minä sanoisin: minä olen oikia, niin minun suuni kuitenkin tuomitsee minun: eli minä olen vakaa, niin hän kuitenkin tekee minun pahaksi.

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Ehkä minä vielä vakaa olisin, niin en minä kuitenkaan tunne itsiäni; vaan minä suutun eIämääni.

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Se on se ainoa minkä minä sanonut olen, hän kadottaa hyvän ja jumalattoman.

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Kuin hän rupee lyömään, niin hän tappaa äkisti, ja pilkkaa viattomain kiusausta.

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Maa annetaan jumalattoman käsiin, hän peittää sen tuomarien kasvot: ellei se niin ole, kuinka se myös toisin on?

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Minun päiväni ovat olleet nopiammat kuin juoksia: ne ovat paenneet, ja ei mitään hyvää nähneet.

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

Ne ovat pois menneet kuin joutuva haaksi, kuin kotka lentää rualle.

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Koska minä ajattelen: minä unhotan valitukseni, ja muutan kasvoni ja virvoitan minuni:

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

Niin minä pelkään kaikkia minun kipujani, tietäen, ettes anna minun olla viatoinna.

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Jos olen jumalatoin, miksi minä nyt itsiäni hukkaan vaivaan?

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Vaikka minä pesisin itseni lumivedessä ja puhdistaisin käteni saippualla,

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

Niin sinä kuitenkin pistäisit minun lokaan; ja minun vaatteeni olisivat minulle kauhistukseksi.

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Sillä ei hän ole minun vertaiseni, jota minä vastata taidan, että me ynnä tulisimme oikeuden eteen.

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Ei ole joka meitä eroittaa, joka laskis kätensä meidän kahden välillemme.

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Hän ottakoon vitsansa pois minusta, ja älköön hänen hirmuisuutensa peljättäkö minua;

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Että minä puhuisin ja en pelkäisi häntä; sillä en minä mitään kanssani tiedä.