Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Niin vastasi Bildad Suasta ja sanoi:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Kuinka kauvan sinä tahdot näitä puhua? ja sinun suus puheet ovat niinkuin väkevä tuuli?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Väärinkö Jumala tuomitsee, eli rikkooko Kaikkivaltias oikeuden?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Jos poikas ovat syntiä tehneet hänen edessänsä, niin hän on hyljännyt heitä heidän pahain tekoinsa tähden.

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

Mutta jos sinä aikanansa etsit Jumalaa, ja rukoilet Kaikkivaltiasta hartaasti,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

Ja jos sinä olet puhdas ja hyvä, niin hän herättää sinun, ja taas tekee rauhalliseksi hurskautes majan.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

Ja kussa sinulla oli ennen vähä, pitää tästedes sinulle sangen paljon lisääntymän.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

Sillä kysy nyt entisiltä sukukunnilta, ja rupee kysymään heidän isiltänsä.

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

Sillä me olemme niinkuin eilen tulleet, ja emme mitään tiedä: meidän elämämme on niinkuin varjo maan päällä.

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Heidän pitää opettaman sinua, ja sanoman sinulle, ja tuoman puheensa edes sydämestänsä.

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Kasvaako kaisla, ellei seiso loassa? eli kasvaako ruoho ilman vettä?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Koska se vielä kukoistaa ennenkuin se niitetään, kuivettuu se ennenkuin heinä korjataan.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Niin käy kaikkein niiden, jotka Jumalan unhottavat, ja ulkokullattuin toivo katoo.

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Sillä hänen toivonsa tulee tyhjäksi, ja hänen uskalluksensa niinkuin hämähäkin verkko.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Hän luottaa huoneensa päälle, ja ei se pidä seisoman; hän turvaa siihen, ja ei se pidä pysyväinen oleman.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Se viheriöitsee kyllä ennen auringon nousemaa, ja sen heikot oksat kasvavat hänen yrttitarhassansa.

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

Hänen juurensa seisoo paksuna lähteen tykönä, ja huoneet kivien päällä.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Mutta koska hän nielee sen paikastansa, kieltää hän sen, niinkuin ei olis nähnytkään sitä.

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Katso, tämä on hänen menonsa riemu; ja toiset taas kasvavat tuhasta.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Sentähden katso, ei Jumala hyviä hylkää, eikä vahvista pahain kättä,

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

Siihen asti että sinun suus naurulla täytetään ja huules riemulla.

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Mutta ne jotka sinua vihaavat, pitää häpiään tuleman; ja jumalattomain asuinsia ei pidä pysyväinen oleman.