Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Mutta Job vastasi ja sanoi:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Kuinka kauvan te vaivaatte minun sieluani? ja runtelette minua sanoilla?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Te olette nyt kymmenen kertaa pilkanneet minua; ja ette häpee minua niin vaivata.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Jos minä erehdyn, niin minä itselleni erehdyn.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Mutta te tosin nousette minua vastaan, ja soimaatte minun pilkkaani.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Niin tietäkäät nyt, että Jumala hukuttaa minun, ja on piirittänyt minun verkkoihinsa.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Katso, ehkä minä vielä väkivallan tähden huutaisin, niin ei kuitenkaan kuulla minua: jos minä parkuisin, niin ei tässä ole oikeutta.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Hän on aidannat minun tieni, etten minä taida sitä käydä, ja pannut pimeyden minun poluilleni.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Hän on riisunut minun kunniani minulta, ja ottanut pois kruunun minun päästäni.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Hän on maahan kukistanut minun joka kulmalta, ja laskenut minun menemään; ja on reväissyt ylös minun toivoni niinkuin puun.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Hän on hirmuisesti vihastunut minun päälleni, ja pitää minun vihamiehenänsä.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Hänen sotajoukkonsa ovat kokoontuneet, ja asettaneet tiensä minua kohden, ja piirittäneet minun majani.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Hän on eroittanut minun veljeni kauvas minusta, ja minun tuttavani ovat minulle muukalaisiksi tulleet.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Minun lähimmäiseni piiloivat minua, ja minun ystäväni ovat unhottaneet minun.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Minun huonekuntalaiseni ja piikani pitävät minua vieraana, minä olen tuntemattomaksi tullut heidän silmäinsä edessä.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Minä huusin palveliaani, ja ei hän vastannut minua: minun täytyy rukoilla häntä omalla suullani.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Minun emäntäni vieroi minun henkeäni, ja minun täytyy palvella omia lapsiani.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Ja nuoretkin lapset minun katsovat ylön: jos minä nousen, niin he puhuvat minua vastaan.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Kaikki uskolliset ystäväni kauhistuvat minua; ja joita minä rakastin, ovat kääntäneet itsensä minua vastaan.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Minun luuni tarttuivat minun nahkaani ja lihaani, ja en minä taida nahallani peittää hampaitani.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Armahtakaat minun päälleni, armahtakaat minun päälleni, te minun ystäväni! sillä Jumalan käsi on minuun sattunut!

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Miksi te vainootte minua niinkuin Jumalakin, ja ette taida minun lihastani ravittaa?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Jospa minun puheeni kirjoitettaisiin! jospa ne kirjaan pantaisiin, ja painettaisiin!

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Raudalla kaivettaisiin lyijy ijankaikkiseksi muistoksi kiveen.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Sillä minä tiedän minun Lunastajani elävän: ja hän on tästälähin maan päällä seisova.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Ja vaikka vihdoin minun nahkani ja tämä (ruumis) lakastuu, saan minä kuitenkin minun lihassani nähdä Jumalan.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Hänen minä olen minulleni näkevä, ja minun silmäni katsovat häntä, ja ei kenkään outo. Minun munaskuuni ovat kuluneet minun helmassani.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Tosin teidän pitäis sanoman: Miksi me vainoamme häntä? sillä tämän puheen perustus löytyy minun tykönäni.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Peljätkäät siis miekkaa, sillä viha on pahain töiden kostomiekka, että te tietäisitte kurituksen tulevan.