Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
ای خداوند، خدای من، تو چقدر بزرگ هستی! تو با عظمت و جلال آراسته‌ای.
Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
خود را با نور پوشانیده و آسمان را مانند خیمه‌ای گسترانیده‌ای.
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
خانه‌ات را بر فراز آبها بنا نموده‌ای. ابرها را ارابهٔ خود ساخته‌ای و بر بالهای باد سوار شده‌ای.
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
بادها پیام‌آوران تو و شعله‌های آتش خادمان تو هستند.
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
اساس زمین را چنان استوار کردی که هرگز تکان نمی‌خورد.
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
دریاها آن را مانند ردا دربر گرفت و آب، کوهها را پوشانید.
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
از توبیخ تو، آبها خروشیدند و از شنیدن صدای فرمان تو، آنها گریختند.
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
از روی کوهها به‌ دشتها جاری شدند و دشتها را پُر کردند، به جاهایی که برای آنها تعیین نموده بودی.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
برای آنها حدودی را معیّن کردی تا از آن نگذرند و بار دیگر تمام روی زمین را نپوشانند.
Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
چشمه‏ها را در وادیها و رودخانه‏ها را بین کوهها جاری ساختی.
напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
تا حیوانات وحشی از آنها بنوشند و الاغهای وحشی، تشنگی خود را فرونشانند.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
پرندگان، بر شاخه‏های درختانِ نزدیک آنها آشیانه می‌سازند و نغمه‏سرایی می‌کنند.
Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
از آسمان بر کوهها باران می‌بارانی و زمین را از نعماتت پُر می‌سازی.
Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
برای مصرف حیوانات علف را می‌رویانی و برای انسانها نباتات را آفریدی تا غذای خود را از آنها به دست آورند.
і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
تا برای شادی دل خود شراب، و برای شادابی چهرهٔ‌شان روغن، و جهت تقویت جسمانی خود، نان تهیّه کنند.
Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
سروهای لبنان که درختان خداوند هستند، سیراب می‌شوند.
що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
پرندگان بر درختان سرو، و لک‌لکها روی درختان صنوبر، آشیانه می‌سازند.
Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
کوهها پناهگاه بُزهای کوهی و صخره‏ها لانهٔ گورکن‏هاست.
і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
مهتاب را جهت تعیین فصلها آفریدی و آفتاب وقت غروب خود را می‌داند.
Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
شب را به وجود آوردی تا در تاریکی آن حیوانات وحشی از لانه‌های خود بیرون آیند.
ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
شیرهای جوان برای طعمه‏ای که خدا برایشان فراهم کرده است، غرّش می‌کنند.
Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
در وقت طلوع آفتاب، دوباره به بیشهٔ خود می‌روند و استراحت می‌کنند.
Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
انسانها برای کسب و کار از خانه‏های خود بیرون می‌روند و تا هنگام شب تلاش می‌کنند.
Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
خداوندا، کارهای تو چه بسیار است، همهٔ آنها را با حکمت انجام داده‌ای، زمین از مخلوقات تو پُر است.
Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
اقیانوسها بزرگ و وسیع هستند و حیوانات بی‌شمار، کوچک و بزرگ در آنها زندگی می‌کنند.
Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
کشتی‌ها بر روی آنها حركت می‌کنند و هیولای دریایی در آنها بازی می‌کند.
Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
همهٔ آنها محتاج تو هستند، تا روزیِ آنها را بدهی.
Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
هر آنچه تو به آنها می‌دهی، آنها جمع می‌نمایند. تو برایشان غذا آماده می‌کنی و آنها را سیر می‌سازی.
Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
وقتی از آنها روی برمی‌گردانی، به وحشت می‌افتند و هنگامی‌که جانشان را می‌گیری، می‌میرند و به خاک برمی‌گردند زیرا که از آن ساخته شده‌اند.
Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
چون روح خود را می‌فرستی زنده می‌شوند و زمین، زندگی تازه پیدا می‌کند.
Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
جلال خداوند جاودان باد. خداوند از کارهای خود خشنود باشد.
Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
او به زمین می‌نگرد و زمین به لرزه می‌آید و چون کوهها را لمس می‌کند، چون آتشفشان فَوَران می‌کنند.
Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
تا زنده‌ام سرود حمد خواهم سرایید، و تا آخر عمر خود، خداوند را ستایش خواهم كرد.
Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
امیدوارم که دعا و مناجات من او را خشنود سازد، زیرا او سرچشمهٔ سرور و شادی من است.
Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
گناهکاران از روی زمین محو شوند و اثری از مردمان بدکار باقی نماند. ای جان من خداوند را ستایش کن. خداوند را سپاس باد.