Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Min sjæl, lov Herren! Herren min Gud, du er såre stor! Du er klædt i Højhed og Herlighed,

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

hyllet i Lys som en Kappe! Himlen spænder du ud som et Telt;

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

du hvælver din Højsal i Vandene, gør Skyerne til din Vogn, farer frem på Vindens Vinger;

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Vindene gør du til Sendebud, Ildsluer til dine Tjenere!

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Du fæsted Jorden på dens Grundvolde, aldrig i Evighed rokkes den;

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Verdensdybet hylled den til som en Klædning, Vandene stod over Bjerge.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

For din Trusel flyede de, skræmtes bort ved din Tordenrøst,

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

for op ad Bjerge og ned i Dale til det Sted, du havde beredt dem;

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

du satte en Grænse, de ej kommer over, så de ikke igen skal tilhylle Jorden.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Kilder lod du rinde i Dale, hen mellem Bjerge flød de;

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

de læsker al Markens Vildt, Vildæsler slukker deres Tørst;

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

over dem bygger Himlens Fugle, mellem Grenene lyder deres Kvidder.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Fra din Højsal vander du Bjergene, Jorden mættes fra dine Skyer;

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

du lader Græs gro frem til Kvæget og Urter til Menneskets Tjeneste, så du frembringer Brød af Jorden

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

og Vin, der glæder Menneskets Hjerte, og lader Ansigtet glinse af Olie, og Brødet skal styrke Menneskets Hjerte.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

HERRENs Træer bliver mætte, Libanons Cedre, som han har plantet,

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

hvor Fuglene bygger sig Rede; i Cypresser har Storken sin Bolig.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Højfjeldet er for Stenbukken, Klipperne Grævlingens Tilflugt.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Du skabte Månen for Festernes Skyld, Solen kender sin Nedgangs Tid;

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

du sender Mørke, Natten kommer, da rører sig alle Skovens Dyr;

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

de unge Løver brøler efter Rov, de kræver deres Føde af Gud.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

De sniger sig bort, når Sol står op, og lægger sig i deres Huler;

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Mennesket går til sit Dagværk, ud til sin Gerning, til Kvæld falder på.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Hvor mange er dine Gerninger, HERRE, du gjorde dem alle med Visdom; Jorden er fuld af, hvad du har skabt!

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Der er Havet, stort og vidt, der vrimler det uden Tal af Dyr, både små og store;

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Skibene farer der, Livjatan, som du danned til Leg deri.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

De bier alle på dig, at du skal give dem Føde i Tide;

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

du giver dem den, og de sanker, du åbner din Hånd, og de mættes med godt.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Du skjuler dit Åsyn, og de forfærdes; du tager deres Ånd, og de dør og vender tilbage til Støvet;

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

du sender din Ånd, og de skabes, Jordens Åsyn fornyer du.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

HERRENs Herlighed vare evindelig, HERREN glæde sig ved sine Værker!

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Et Blik fra ham, og Jorden skælver, et Stød fra ham, og Bjergene ryger

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Jeg vil synge for HERREN, så længe jeg lever, lovsynge min Gud, den Tid jeg er til.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Min Sang være ham til Behag, jeg har min Glæde i HERREN.

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Måtte Syndere svinde fra Jorden og gudløse ikke mer være til! Min Sjæl, lov HERREN! Halleluja!