Job 9

9:1

А Йов відповів та й сказав:

Så tog Job til Orde og svarede:

9:2

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

"Jeg ved forvist, at således er det, hvad Ret har en dødelig over for Gud?

9:3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Vilde Gud gå i Rette med ham, kan han ikke svare på et af tusind!

9:4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Viis af Hjerte og vældig i Kraft hvo trodsede ham og slap vel derfra?

9:5

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Han flytter Bjerge så let som intet, vælter dem om i sin Vrede,

9:6

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

ryster Jorden ud af dens Fuger, så dens Grundstøtter bæver;

9:7

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

han taler til solen, så skinner den ikke, for Stjernerne sætter han Segl,

9:8

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

han udspænder Himlen ene, skrider hen over Havets Kamme,

9:9

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

han skabte Bjørnen, Orion, Syvstjernen og Sydens Kamre,

9:10

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

han øver ufattelig Vælde og Undere uden Tal!

9:11

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Går han forbi mig, ser jeg ham ikke, farer han hen, jeg mærker ham ikke;

9:12

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

røver han, hvem mon der hindrer ham i det? Hvo siger til ham: "Hvad gør du?"

9:13

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Gud lægger ikke Bånd på sin Vrede, Rahabs Hjælpere bøjed sig under ham;

9:14

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

hvor kan jeg da give ham Svar og rettelig føje min Tale for ham!

9:15

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Har jeg end Ret, jeg kan dog ej svare, må bede min Dommer om Nåde!

9:16

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Nævned jeg ham, han svared mig ikke, han hørte, tror jeg, ikke min Røst,

9:17

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

han, som river mig bort i Stormen, giver mig - Sår på Sår uden Grund,

9:18

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

ikke lader mig drage Ånde, men lader mig mættes med beskeing.

9:19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Gælder det Kæmpekraft, melder han sig! Gælder det Ret, hvo stævner ham da!

9:20

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Har jeg end Ret, må min Mund dog fælde mig, er jeg end skyldfri, han gør mig dog vrang!

9:21

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Skyldfri er jeg, ser bort fra min Sjæl og agter mit Liv for intet!

9:22

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Lige meget; jeg påstår derfor: Skyldfri og skyldig gør han til intet!

9:23

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Når Svøben kommer med Død i et Nu, så spotter han skyldfries Hjertekval;

9:24

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Jorden gav han i gudløses Hånd, hylder dens Dommeres Øjne til, hvem ellers, om ikke han?

9:25

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Raskere end Løberen fløj mine Dage, de svandt og så ikke Lykke,

9:26

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

gled hen som Både af Si, som en Ørn, der slår ned på Bytte.

9:27

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Dersom jeg siger: "Mit Suk vil jeg glemme, glatte mit Ansigt og være glad,"

9:28

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

må jeg dog grue for al min Smerte, jeg ved, du kender mig ikke fri.

9:29

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Jeg skal nu engang være skyldig, hvorfor da slide til ingen Nytte?

9:30

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Toed jeg mig i Sne og tvætted i Lud mine Hænder,

9:31

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

du dypped mig dog i Pølen, så Klæderne væmmedes ved mig.

9:32

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Thi du er ikke en Mand som jeg, så jeg kunde svare, så vi kunde gå for Retten sammen;

9:33

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

vi savner en Voldgiftsmand til at lægge sin Hånd på os begge!

9:34

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Fried han mig for sin Stok, og skræmmed hans Rædsler mig ikke,

9:35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

da talte jeg uden at frygte ham, thi min Dom om mig selv er en anden!