Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Så tog Sjuhiten Bildad til Orde og sagde:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

"Hvor længe taler du så, hvor længe skal Mundens Uvejr rase?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Mon Gud vel bøjer Retten, bøjer den Almægtige Retfærd?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Har dine Sønner syndet imod ham, og gav han dem deres Brøde i Vold,

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

så søg du nu hen til Gud og bed hans Almagt om Nåde!

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

Såfremt du er ren og oprigtig, ja, da vil han våge over dig, genrejse din Retfærds Bolig;

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

din fordums Lykke vil synes ringe, såre stor skal din Fremtid blive.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

Thi spørg dog den befarne Slægt, læg Mærke til Fædrenes Granskning!

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

Vi er fra i Går, og intet ved vi, en Skygge er vore Dage på Jord.

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Mon ej de kan lære dig, sige dig det og give dig Svar af Hjertet:

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Vokser der Siv, hvor der ikke er Sump, gror Nilgræs frem, hvor der ikke er Vand?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Endnu i Grøde, uden at høstes, visner det før alt andet Græs.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Så går det enhver, der glemmer Gud, en vanhelliges Håb slår fejl:

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

som Sommerspind er hans Tilflugt, hans Tillid er Spindelvæv;

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

han støtter sig til sit Hus, det falder, han klynger sig til det, ej står det fast.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

I Solskinnet vokser han frodigt, hans Ranker breder sig Haven over,

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

i Stendynger fletter hans Rødder sig ind, han hager sig fast mellem Sten;

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

men rives han bort fra sit Sted, fornægter det ham: "Jeg har ikke set dig!"

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Se, det er Glæden, han har af sin Vej, og af Jorden fremspirer en anden!

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Se, Gud agter ej den uskyldige ringe, han holder ej fast ved de ondes Hånd.

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

End skal han fylde din Mund med Latter og dine Læber med Jubel;

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

dine Avindsmænd skal klædes i Skam og gudløses Telt ej findes mer!