Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Synu můj, ostříhej řečí mých, a přikázaní má schovej u sebe.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Ostříhej přikázaní mých, a živ budeš, a naučení mého jako zřítelnice očí svých.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Přivaž je na prsty své, napiš je na tabuli srdce svého.

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Rci moudrosti: Sestra má jsi ty, a rozumnost přítelkyní jmenuj,

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Aby tě ostříhala od ženy cizí, od postranní, jenž řečmi svými lahodí.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Nebo z okna domu svého okénkem vyhlédaje,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Viděl jsem mezi hloupými, spatřil jsem mezi mládeží mládence bláznivého.

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Kterýž šel po ulici vedlé úhlu jejího, a cestou k domu jejímu kráčel,

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

V soumrak, u večer dne, ve tmách nočních a v mrákotě.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

A aj, žena potkala ho v ozdobě nevěstčí a chytrého srdce,

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Štěbetná a opovážlivá, v domě jejím nezůstávají nohy její,

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Jednak vně, jednak na ulici u každého úhlu úklady činící.

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

I chopila jej, a políbila ho, a opovrhši stud, řekla jemu:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Oběti pokojné jsou u mne, dnes splnila jsem slib svůj.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Protož vyšla jsem vstříc tobě, abych pilně hledala tváři tvé, i nalezla jsem tě.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Koberci jsem obestřela lůže své, s řezbami a prostěradly Egyptskými,

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Vykadila jsem pokojík svůj mirrou a aloe a skořicí.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Poď, opojujme se milostí až do jitra, obveselíme se v milosti.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Nebo není muže doma, odšel na cestu dalekou.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Pytlík peněz vzal s sebou, v jistý den vrátí se do domu svého.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

I naklonila ho mnohými řečmi svými, a lahodností rtů svých přinutila jej.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Šel za ní hned, jako vůl k zabití chodívá, a jako blázen v pouta, jimiž by trestán byl.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Dokudž nepronikla střela jater jeho, pospíchal jako pták k osídlu, nevěda, že ono bezživotí jeho jest.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Protož nyní, synové, slyšte mne, a pozorujte řečí úst mých.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Neuchyluj se k cestám jejím srdce tvé, aniž se toulej po stezkách jejích.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Nebo mnohé zranivši, porazila, a silní všickni zmordováni jsou od ní.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Cesty pekelné dům její, vedoucí do skrýší smrti.