Proverbs 5

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Synu můj, pozoruj moudrosti mé, k opatrnosti mé nakloň ucha svého,

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Abys ostříhal prozřetelnosti, a rtové tvoji šetřili umění.

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Nebo rtové cizí ženy strdí tekou, a měkčejší nad olej ústa její.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Poslední pak věci její hořké jsou jako pelyněk, ostré jako meč na obě straně ostrý.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Nohy její sstupují k smrti, krokové její hrob uchvacují.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Stezku života snad bys zvážiti chtěl? Vrtkéť jsou cesty její, neseznáš.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Protož, synové, poslechněte mne, a neodstupujte od řečí úst mých.

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Vzdal od ní cestu svou, a nepřibližuj se ke dveřím domu jejího,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Abys snad nedal jiným slávy své, a let svých ukrutnému,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

Aby se nenasytili cizí úsilím tvým, a práce tvá nezůstala v domě cizím.

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

I řval bys naposledy, když bys zhubil tělo své a čerstvost svou,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

A řekl bys: Jak jsem nenáviděl cvičení, a domlouváním pohrdalo srdce mé,

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

A neposlouchal jsem hlasu vyučujících mne, a k učitelům svým nenaklonil jsem ucha svého!

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

O málo, že jsem nevlezl ve všecko zlé u prostřed shromáždění a zástupu.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Pí vodu z čisterny své, a prameny z prostředku vrchoviště svého.

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Nechť se rozlévají studnice tvé ven, a potůčkové vod na ulice.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Měj je sám sobě, a ne cizí s tebou.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Budiž požehnaný pramen tvůj, a vesel se z manželky mladosti své.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Laně milostné a srny utěšené; prsy její ať tě opojují všelikého času, v milování jejím kochej se ustavičně.

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Nebo proč bys se kochal, synu můj, v cizí, a objímal život postranní,

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Poněvadž před očima Hospodinovýma jsou cesty člověka, a on všecky stezky jeho váží?

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Nepravosti vlastní jímají bezbožníka takového, a v provazích hříchu svého uvázne.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Takovýť umře, proto že nepřijímal cvičení, a ve množství bláznovství svého blouditi bude.