Proverbs 26

Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

Jako sníh v létě, a jako déšť ve žni, tak nepřipadá na blázna čest.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

Jako vrabec přenáší se, a vlaštovice létá, tak zlořečení bez příčiny nedojde.

Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

Bič na koně, uzda na osla, a kyj na hřbet blázna.

Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Neodpovídej bláznu podlé bláznovství jeho, abys i ty jemu nebyl podobný.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

Odpověz bláznu podlé bláznovství jeho, aby sám u sebe nebyl moudrý.

Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

Jako by nohy osekal, bezpráví se dopouští ten, kdož svěřuje poselství bláznu.

Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

Jakož nejednostejní jsou hnátové kulhavého, tak řeč v ústech bláznů.

Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

Jako vložiti kámen do praku, tak jest, když kdo ctí blázna.

Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

Trn, kterýž se dostává do rukou opilého, jest přísloví v ústech bláznů.

Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

Veliký pán stvořil všecko, a dává odplatu bláznu, i odměnu přestupníkům.

Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

Jakož pes navracuje se k vývratku svému, tak blázen opětuje bláznovství své.

Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

Spatřil-li bys člověka, an jest moudrý sám u sebe, naděje o bláznu lepší jest než o takovém.

Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

Říká lenoch: Lev lítý jest na cestě, lev jest v ulici.

Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

Dvéře se obracejí na stežejích svých, a lenoch na lůži svém.

Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

Schovává lenivý ruku svou za ňadra; těžko mu vztáhnouti ji k ústům svým.

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

Moudřejší jest lenivý u sebe sám, nežli sedm odpovídajících s soudem.

Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

Psa za uši lapá, kdož odcházeje, hněvá se ne v své při.

Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

Jako nesmyslný vypouští jiskry a šípy smrtelné,

так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

Tak jest každý, kdož oklamává bližního, a říká: Zdaž jsem nežertoval?

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

Když není drev, hasne oheň; tak když nebude klevetníka, utichne svár.

Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

Uhel mrtvý k roznícení, a drva k ohni, tak člověk svárlivý k roznícení svady.

Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

Slova utrhače jako ubitých, ale však sstupují do vnitřností života.

Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

Stříbrná trůska roztažená po střepě jsou rtové protivní a srdce zlé.

устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

Rty svými za jiného se staví ten, jenž nenávidí, ale u vnitřnosti své skládá lest.

коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

Když se ochotný ukáže řečí svou, nevěř mu; nebo sedmera ohavnost jest v srdci jeho.

Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

Přikrývána bývá nenávist chytře, ale zlost její zjevena bývá v shromáždění.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

Kdo jámu kopá, do ní upadá, a kdo valí kámen, na něj se obrací.

Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Člověk jazyka ošemetného v nenávisti má ponížené, a ústy úlisnými způsobuje pád.