Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Odpovídaje pak Zofar Naamatský, řekl:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Z příčiny té myšlení má k odpovídání tobě nutí mne, a to abych rychle učinil,

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Že kárání k zahanbení svému slyším, pročež duch můj osvícený nutí mne, aťbych odpovídal.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Zdaž nevíš o tom, že od věků, a jakž postavil Bůh člověka na zemi,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Plésání bezbožných krátké jest, a veselí pokrytce jen na chvílku?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Byť pak vstoupila až k nebi pýcha jeho, a hlava jeho oblaku by se dotkla,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Však jako lejno jeho na věky zahyne. Ti, kteříž jej vídali, řeknou: Kam se poděl?

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Jako sen pomine, aniž ho naleznou; nebo uteče jako vidění noční.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Oko, kteréž ho vídalo, již ho nikdy neuzří, aniž více patřiti bude na něj místo jeho.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Synové jeho budou přízně u nuzných hledati, a ruce jeho musejí zase vraceti loupež svou.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Kosti jeho naplněny jsou hříchy mladosti jeho, a s ním v prachu lehnou.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

A ačkoli zlost sladne v ústech jeho, a chová ji pod jazykem svým;

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Kochá se v ní, a nepouští jí, ale zdržuje ji u prostřed dásní svých:

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Však pokrm ten ve střevách jeho promění se; bude jako žluč hadů nejlítějších u vnitřnostech jeho.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Zboží nahltané vyvrátí, z břicha jeho Bůh silný je vyžene.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Jed hadů lítých ssáti bude, zabije ho jazyk ještěrčí.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Neuzří pramenů potoků a řek medu a másla.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Navrátí úsilé cizí, a nezažive ho, vedlé nátisku svého rozličného; nebude na ně vesel.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Nebo utiskal a opouštěl nuzné, dům zloupil a nestavěl ho.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Pročež nesezná nic pokojného v životě svém, aniž které nejrozkošnější své věci bude moci zachovati.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Nic mu nepozůstane z pokrmu jeho, tak že nebude míti, čím by se troštoval.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Byť pak i dovršena byla hojnost jeho, ssoužení míti bude; každá ruka trapiče oboří se na něj.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

By měl čím naplniti břicho své, dopustí na něj Bůh prchlivost hněvu svého, kterouž na něj dštíti bude i na pokrm jeho.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Když utíkati bude před zbrojí železnou, prostřelí ho lučiště ocelivé.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Střela vyňata bude z toulu a vystřelena, nadto meč pronikne žluč jeho; a když odcházeti bude, přikvačí jej hrůzy.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Všeliká neštěstí jsou polečena v skrýších jeho, zžíře jej oheň nerozdmýchaný, zle se povede i pozůstalému v stanu jeho.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Odkryjí nebesa nepravost jeho, a země povstane proti němu.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Rozptýlena bude úroda domu jeho, rozplyne se v den hněvu jeho.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Tenť jest podíl člověka bezbožného od Boha, to, pravím, dědictví vyrčené jemu od Boha silného.