Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Tedy odpověděv Job, řekl:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Dokudž trápiti budete duši mou, a dotírati na mne řečmi svými?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Již na desetkrát zhaněli jste mne, aniž se stydíte, že se zatvrzujete proti mně.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Ale nechť jest tak, že jsem zbloudil, při mně zůstane blud můj.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Jestliže se pak vždy proti mně siliti chcete, a obviňujíc mne, za pomoc sobě bráti proti mně potupu mou:

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Tedy vězte, že Bůh podvrátil mne, a sítí svou otáhl mne.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Nebo aj, volám-li pro nátisk, nemám vyslyšení; křičím-li, není rozsouzení.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Cestu mou zapletl tak, abych nikoli projíti nemohl, a stezky mé temnostmi zastřel.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Slávu mou se mne strhl, a sňal korunu s hlavy mé.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Zpodvracel mne všudy vůkol, abych zahynul, a vyvrátil jako strom naději mou.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Nadto zažžel proti mně prchlivost svou, a přičtl mne mezi nepřátely své.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Pročež přitáhše houfové jeho, učinili sobě ke mně cestu, a vojensky se položili okolo stanu mého.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Bratří mé ode mne vzdálil, a známí moji všelijak se mne cizí.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Opustili mne příbuzní moji, a známí moji zapomenuli se na mne.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Podruhové domu mého a děvky mé za cizího mne mají, cizozemec jsem před očima jejich.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Na služebníka svého volám, ale neozývá se, i když ho ústy svými pěkně prosím.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Dýchání mého štítí se manželka má, ačkoli pokorně jí prosím, pro dítky života mého.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Nadto i ti nejšpatnější pohrdají mnou; i když povstanu, utrhají mi.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

V ošklivost mne sobě vzali všickni rádcové moji, a ti, kteréž miluji, obrátili se proti mně.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

K kůži mé jako k masu mému přilnuly kosti mé, kůže při zubích mých toliko v cele zůstala.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Slitujte se nade mnou, slitujte se nade mnou, vy přátelé moji; nebo ruka Boží se mne dotkla.

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Proč mi se protivíte tak jako Bůh silný, a masem mým nemůžte se nasytiti?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Ó kdyby nyní sepsány byly řeči mé, ó kdyby v knihu vepsány byly,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Anobrž rafijí železnou a olovem na věčnost na skále aby vyryty byly.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Ačkoli já vím, že vykupitel můj živ jest, a že v den nejposlednější nad prachem se postaví.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

A ač by kůži mou i tělo červi zvrtali, však vždy v těle svém uzřím Boha.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Kteréhož já uzřím sobě, a oči mé spatří jej, a ne jiný, jakkoli zhynula ledví má u vnitřnosti mé.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Ješto byste říci měli: I pročež ho trápíme? poněvadž základ dobré pře při mně se nalézá.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Bojte se meče, nebo pomsta za nepravosti jest meč, a vězte, žeť bude soud.