Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Blagoslivljaj Jahvu, dušo moja, Jahve, Bože moj, silno si velik! Odjeven veličanstvom i ljepotom,

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

svjetlošću ogrnut kao plaštem! Nebo si razapeo kao šator,

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

na vodama sagradio dvorove svoje. Od oblaka praviš kola svoja, na krilima vjetrova putuješ.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Vjetrove uzimaš za glasnike, a žarki oganj za slugu svojega.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Zemlju si stavio na stupove njene: neće se poljuljati u vijeke vjekova,

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

pokrio si je vodama bezdanim k'o haljinom, iznad bregova stajahu vode;

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

na tvoju se prijetnju povukoše, od tvoje grmljavine zadrhtaše.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Bregovi se digoše, doline spustiše na mjesto koje si im odredio.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Odredio si granicu koju ne smiju prijeći, da opet ne pokriju zemlju.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Izvore svraćaš u potoke što žubore među brdima.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Oni poje sve živine poljske, divlji magarci žeđ gase u njima.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Uz njih se gnijezde ptice nebeske i pjevaju među granama.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Ti natapaš bregove iz dvorova svojih, zemlja se nasićuje plodom tvojih ruku.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Ti daješ te niče trava za stoku i bilje na korist čovjeku da izvede kruh iz zemlje

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

i vino što razvedruje srce čovječje; da uljem lice osvježi i da kruh okrijepi srce čovjeku.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Stabla se Jahvina napajaju hranom, cedri libanonski koje on zasadi.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Ondje se ptice gnijezde, u čempresu dom je rodin.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Visoki bregovi daju kozorogu a pećine jazavcu sklonište.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Ti si stvorio mjesec da označuje vremena i sunce znade kada ima zaći.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Kad razastreš tmine i noć se spusti, tad se šuljaju u njoj životinje šumske.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Lavići riču za plijenom i od Boga hranu traže.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Kad sunce ograne, nestaju i liježu na ležaje.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Tad čovjek izlazi na dnevni posao i na rad do večeri.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Kako su brojna tvoja djela, o Jahve! Sve si to mudro učinio: puna je zemlja stvorenja tvojih.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Eno mora, velika i široka, u njemu vrve gmazovi bez broja, životinje male i velike.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Onud prolaze nemani, Levijatan kojeg stvori da se igra u njemu.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

I sva ova bića željno čekaju da ih nahraniš na vrijeme.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Daješ li im, tada sabiru: otvaraš li ruku, nasite se dobrima.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Sakriješ li lice svoje, tad se rastuže; ako dah im oduzmeš, ugibaju i opet se u prah vraćaju.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Pošalješ li dah svoj, opet nastaju, i tako obnavljaš lice zemlje.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Neka dovijeka traje slava Jahvina: nek' se raduje Jahve u djelima svojim!

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

On pogleda zemlju i ona se potrese, dotakne bregove, oni se zadime.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Pjevat ću Jahvi dokle god živim, svirat ću Bogu svome dokle god me bude.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Bilo mu milo pjevanje moje! Ja ću se radovati u Jahvi.

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Nek' zločinci sa zemlje nestanu i bezbožnika nek' više ne bude! Blagoslivljaj Jahvu, dušo moja! Aleluja!