Proverbs 7

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Čuvaj, sine, riječi moje i pohrani moje zapovijedi kod sebe.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Čuvaj moje zapovijedi, i bit ćeš živ, i nauk moj kao zjenicu oka svoga.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Priveži ih sebi na prste, upiši ih na ploči srca svoga;

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

reci mudrosti: "Moja si sestra" i razboritost nazovi "sestričnom",

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

da te čuva od žene preljubnice, od tuđinke koja laskavo govori.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Kad bijah jednom na prozoru svoje kuće i gledah van kroz rešetku,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

vidjeh među lakovjernima, opazih među momcima nerazumna mladića:

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

prolazio je ulicom kraj njezina ugla i koracao putem k njezinoj kući

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

u sumraku između dana i večeri kad se hvata noćna tmina;

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

i gle, susrete ga žena, bludno odjevena i s prijevarom u srcu.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Jogunasta bijaše i razuzdana, noge joj se nisu mogle u kući zadržati;

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

bila je čas na ulici, čas na trgovima i vrebala kod svakog ugla;

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

i uhvati ga i poljubi i reče mu bezobrazna lica:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

"Bila sam dužna žrtvu pričesnicu, i danas izvrših svoj zavjet;

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

zato sam ti izašla u susret, da te tražim, i nađoh te.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Svoju sam postelju nastrla sagovima, vezenim pokrivačima misirskim;

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

svoj sam krevet namirisala smirnom, alojem i cimetom.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Hajde da se opijamo nasladom do jutra i da se radujemo užicima ljubavi.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Jer muža mi nema kod kuće: otišao je na dalek put;

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

uzeo je sa sobom novčani tobolac; a vratit će se kući tek o uštapu."

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Tako ga zavede svojim vičnim nagovorom, odvuče ga svojim glatkim usnama.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

I ludo on pođe za njom, kao što vol ide na klaonicu i kao što jelen zapleten u mrežu čeka

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

dok mu strijela ne probije jetra, i kao ptica što ulijeće u zamku, i ne znajući da će ga to života stajati.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Zato me, sine moj, poslušaj i čuj riječi mojih usta.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Nek' ti srce ne zastranjuje na njezine putove i ne lutaj po njezinim stazama.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Jer je mnoge smrtno ranila i oborila, i mnogo je onih što ih je pobila.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

U Podzemlje vode putovi kroz njenu kuću, dolje u odaje smrti.