Mark 10

І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.

Krenuvši odande, dođe u judejski kraj i na onu stranu Jordana. I opet mnoštvo nagrnu k njemu, a on ih po svojem običaju ponovno poučavaše.

І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?

A pristupe farizeji pa, da ga iskušaju, upitaše: "Je li mužu dopušteno otpustiti ženu?"

А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?

On im odgovori: "Što vam zapovjedi Mojsije?"

Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.

Oni rekoše: "Mojsije je dopustio napisati otpusno pismo i - otpustiti."

Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.

A Isus će im: "Zbog okorjelosti srca vašega napisa vam on tu zapovijed.

Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.

Od početka stvorenja muško i žensko stvori ih.

Покине тому чоловік свого батька та матір,

Stoga će čovjek ostaviti oca i majku da prione uza svoju ženu;

і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.

i dvoje njih bit će jedno tijelo. Tako više nisu dvoje, nego jedno tijelo.

Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

Što dakle Bog združi, čovjek neka ne rastavlja!"

А вдома про це учні знов запитали Його.

U kući su ga učenici ponovno o tome ispitivali.

І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.

I reče im: "Tko otpusti svoju ženu pa se oženi drugom, čini prema prvoj preljub.

І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.

I ako žena napusti svoga muža pa se uda za drugoga, čini preljub."

Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.

Donosili mu dječicu da ih se dotakne, a učenici im branili.

А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!

Opazivši to, Isus se ozlovolji i reče im: "Pustite dječicu neka dolaze k meni; ne priječite im jer takvih je kraljevstvo Božje!

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.

Zaista, kažem vam, tko ne primi kraljevstva Božjega kao dijete, ne, u nj neće ući."

І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.

Nato ih zagrli pa ih blagoslivljaše polažući na njih ruke.

І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?

I dok je izlazio na put, dotrči netko, klekne preda nj pa ga upita: "Učitelju dobri, što mi je činiti da baštinim život vječni?"

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

Isus mu reče: "Što me zoveš dobrim? Nitko nije dobar doli Bog jedini!

Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.

Zapovijedi znadeš: Ne ubij! Ne čini preljuba! Ne ukradi! Ne svjedoči lažno! Ne otmi! Poštuj oca svoga i majku!"

А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.

On mu odgovori: "Učitelju, sve sam to čuvao od svoje mladosti."

Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.

Isus ga nato pogleda, zavoli ga i rekne mu: "Jedno ti nedostaje! Idi i što imaš, prodaj i podaj siromasima pa ćeš imati blago na nebu. A onda dođi i idi za mnom."

А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!

On se na tu riječ smrkne i ode žalostan jer imaše velik imetak.

І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!

Isus zaokruži pogledom pa će svojim učenicima: "Kako li će teško imućnici u kraljevstvo Božje!"

І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

Učenici ostadoše zapanjeni tim njegovim riječima. Zato im Isus ponovi: "Djeco, kako je teško u kraljevstvo Božje!

Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!

Lakše je devi kroz ušice iglene nego bogatašu u kraljevstvo Božje."

А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?

Oni se još većma snebivahu te će jedan drugome: "Pa tko se onda može spasiti?"

Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!

Isus upre u njih pogled i reče: "Ljudima je nemoguće, ali ne Bogu! Ta Bogu je sve moguće!"

А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Petar mu poče govoriti: "Evo, mi sve ostavismo i pođosmo za tobom."

Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,

Reče Isus: "Zaista, kažem vam, nema ga tko ostavi kuću, ili braću, ili sestre, ili majku, ili oca, ili djecu, ili polja poradi mene i poradi evanđelja,

і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.

a da ne bi sada, u ovom vremenu, s progonstvima primio stostruko kuća, i braće, i sestara, i majki, i djece, i polja - i u budućem vijeku život vječni.

І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.

A mnogi prvi bit će posljednji i posljednji prvi."

Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:

Putovali su tako uzlazeći u Jeruzalem. Isus je išao pred njima te bijahu zaprepašteni, a oni koji su išli za njima, prestrašeni. Tada Isus opet uze dvanaestoricu i poče im kazivati što će ga zadesiti:

Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

"Evo, uzlazimo u Jeruzalem i Sin Čovječji bit će predan glavarima svećeničkim i pismoznancima. Osudit će ga na smrt, predati poganima,

і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!

izrugati i popljuvati. Izbičevat će ga, ubit će ga, ali on će nakon tri dana ustati."

І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.

I pristupe mu Jakov i Ivan, sinovi Zebedejevi, govoreći mu: "Učitelju, htjeli bismo da nam učiniš što te zaištemo."

А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?

A on će im: "Što hoćete da vam učinim?"

Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!

Oni mu rekoše: "Daj nam da ti u slavi tvojoj sjednemo jedan zdesna, a drugi slijeva."

А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?

A Isus im reče: "Ne znate što ištete. Možete li piti čašu koju ja pijem, ili krstiti se krstom kojim se ja krstim?"

Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

Oni mu rekoše: "Možemo." A Isus će im: "Čašu koju ja pijem pit ćete i krstom kojim se ja krstim bit ćete kršteni,

А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.

ali sjesti meni zdesna ili slijeva nisam ja vlastan dati - to je onih kojima je pripravljeno."

Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.

Kad su to čula ostala desetorica, počeše se gnjeviti na Jakova i Ivana.

А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

Zato ih Isus dozva i reče im: "Znate da oni koji se smatraju vladarima gospoduju svojim narodima i velikaši njihovi drže ih pod vlašću.

Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.

Nije tako među vama! Naprotiv, tko hoće da među vama bude najveći, neka vam bude poslužitelj!

А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.

I tko hoće da među vama bude prvi, neka bude svima sluga.

Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.

Jer ni Sin Čovječji nije došao da bude služen, nego da služi i život svoj dade kao otkupninu za mnoge."

І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.

Dođu tako u Jerihon. Kad je Isus s učenicima i sa silnim mnoštvom izlazio iz Jerihona, kraj puta je sjedio slijepi prosjak Bartimej, sin Timejev.

І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

Kad je čuo da je to Isus Nazarećanin, stane vikati: "Sine Davidov, Isuse, smiluj mi se!"

І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Mnogi ga ušutkivahu, ali on još jače vikaše: "Sine Davidov, smiluj mi se!"

І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.

Isus se zaustavi i reče: "Pozovite ga!" I pozovu slijepca sokoleći ga: "Ustani! Zove te!"

А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.

On baci sa sebe ogrtač, skoči i dođe Isusu.

А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!

Isus ga upita: "Što hoćeš da ti učinim?" Slijepac mu reče: "Učitelju moj, da progledam."

Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.

Isus će mu: "Idi, vjera te tvoja spasila!" I on odmah progleda i uputi se za njim.