Luke 19

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

I uđe u Jerihon. Dok je njime prolazio,

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

eto čovjeka imenom Zakej. Bijaše on nadcarinik, i to bogat.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

Želio je vidjeti tko je to Isus, ali ne mogaše od mnoštva jer je bio niska stasa.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

Potrča naprijed, pope se na smokvu da ga vidi jer je onuda imao proći.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

Kad Isus dođe na to mjesto, pogleda gore i reče mu: "Zakeju, žurno siđi! Danas mi je proboraviti u tvojoj kući."

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

On žurno siđe i primi ga sav radostan.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

A svi koji to vidješe stadoše mrmljati: "Čovjeku se grešniku svratio!"

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

A Zakej usta i reče Gospodinu: "Evo, Gospodine, polovicu svog imanja dajem siromasima! I ako sam koga u čemu prevario, vraćam četverostruko."

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Reče mu na to Isus: "Danas je došlo spasenje ovoj kući jer i on je sin Abrahamov!

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Ta Sin Čovječji dođe potražiti i spasiti izgubljeno!"

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

Kako su oni to slušali, dometnu on prispodobu - zato što bijaše nadomak Jeruzalemu i oni mislili da će se umah pojaviti kraljevstvo Božje.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

Reče dakle: "Neki je ugledan čovjek imao otputovati u daleku zemlju da primi svoje kraljevstvo pa da se vrati.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

Dozva svojih deset slugu, dade im deset mna i reče: 'Trgujte dok ne dođem.'

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

A njegovi ga građani mrzili te poslaše za njim poslanstvo s porukom: 'Nećemo da se ovaj zakralji nad nama.'"

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

"Kad je on primio kraljevstvo i vratio se, naredi da mu dozovu one sluge kojima je predao novac da sazna što su zaradili."

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

"Pristupi prvi i reče: 'Gospodaru, tvoja mna donije deset mna.'

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

Reče mu: 'Valjaš, slugo dobri! U najmanjem si bio vjeran, vladaj nad deset gradova!'

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

Dođe i drugi govoreći: 'Mna je tvoja, gospodaru, donijela pet mna.'

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

I tomu reče: 'I ti budi nad pet gradova!'"

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

"Treći, opet dođe govoreći: 'Gospodaru, evo ti tvoje mne. Držao sam je pohranjenu u rupcu.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

Bojao sam te se jer si čovjek strog: uzimaš što nisi pohranio, žanješ što nisi posijao.'"

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

"Kaže mu: 'Iz tvojih te usta sudim, zli slugo! Znao si da sam čovjek strog, da uzimam što nisam pohranio i žanjem što nisam posijao?

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

Zašto onda nisi uložio moj novac u novčarnicu? Ja bih ga po povratku podigao s dobitkom.'

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

Nato reče nazočnima: 'Uzmite od njega mnu i dajte onomu koji ih ima deset.'

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

Rekoše mu: 'Gospodaru, ta već ima deset mna!'

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

Kažem vam: svakomu koji ima još će se dati, a od onoga koji nema oduzet će se i ono što ima.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

A moje neprijatelje - one koji me ne htjedoše za kralja - dovedite ovamo i smaknite ih pred mojim očima!'"

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

Rekavši to, nastavi put uzlazeći u Jeruzalem.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

Kad se približi Betfagi i Betaniji, uz goru koja se zove Maslinska, posla dvojicu učenika

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

govoreći: "Hajdete u selo pred vama. Čim uđete u nj, naći ćete privezano magare koje još nitko nije zajahao. Odriješite ga i dovedite.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Upita li vas tko: 'Zašto driješite?', ovako recite: 'Gospodinu treba.'"

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

Oni koji bijahu poslani otiđoše i nađoše kako im bijaše rekao.

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

I dok su driješili magare, rekoše im gospodari: "Što driješite magare?"

Вони ж відказали: Господь потребує його.

Oni odgovore: "Gospodinu treba."

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

I dovedoše ga Isusu i staviše svoje haljine na magare te posjednuše Isusa.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

I kuda bi on prolazio, prostirali bi po putu svoje haljine.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

A kad se već bio približio obronku Maslinske gore, sve ono mnoštvo učenika, puno radosti, poče iza glasa hvaliti Boga za sva silna djela što ih vidješe:

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

"Blagoslovljen Kralj, Onaj koji dolazi u ime Gospodnje! Na nebu mir! Slava na visinama!"

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

Nato mu neki farizeji iz mnoštva rekoše: "Učitelju, prekori svoje učenike."

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

On odgovori: "Kažem vam, ako ovi ušute, kamenje će vikati!"

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

Kad se približi i ugleda grad, zaplaka nad njim

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

govoreći: "O kad bi i ti u ovaj dan spoznao što je za tvoj mir!

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

Ali sada je sakriveno tvojim očima. Doći će dani na tebe kad će te neprijatelji tvoji opkoliti opkopom, okružit će te i pritijesniti odasvud.

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

Smrskat će o zemlju tebe i djecu tvoju u tebi. I neće ostaviti u tebi ni kamena na kamenu zbog toga što nisi upoznao časa svoga pohođenja."

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

Ušavši u Hram, stane izgoniti prodavače.

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

Kaže im: "Pisano je: Dom moj bit će Dom molitve, a vi od njega načiniste pećinu razbojničku!"

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

I danomice naučavaše u Hramu. A glavari su svećenički i pismoznanci tražili kako da ga pogube, a tako i prvaci narodni,

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

ali nikako naći što da učine jer je sav narod visio o njegovoj riječi.