Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Jednog dana dok je naučavao narod u Hramu i naviještao evanđelje, ispriječe se glavari svećenički i pismoznanci sa starješinama

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

pa mu dobace: "Reci nam kojom vlašću to činiš ili tko ti dade tu vlast?"

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

On odgovori: "Upitat ću i ja vas. Recite mi:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

krst Ivanov bijaše li od Neba ili od ljudi?"

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

A oni smišljahu među sobom: "Reknemo li 'od Neba', odvratit će 'Zašto mu ne povjerovaste?'

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

A reknemo li 'od ljudi', sav će nas narod kamenovati. Ta uvjeren je da je Ivan prorok."

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

I odgovore da ne znaju odakle.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

I Isus reče njima: "Ni ja vama neću kazati kojom vlašću ovo činim."

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Zatim uze narodu kazivati ovu prispodobu: "Čovjek posadi vinograd, iznajmi ga vinogradarima i otputova na dulje vrijeme."

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

"Kada dođe doba, posla slugu vinogradarima da mu dadnu od uroda vinogradskoga. No vinogradari ga istukoše i otposlaše praznih ruku.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Nato on posla drugoga slugu. Ali oni i toga istukoše, izružiše i otposlaše praznih ruku.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Posla i trećega. A oni i njega izraniše i izbaciše."

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

"Nato reče gospodar vinograda: 'Što da učinim? Poslat ću im sina svoga ljubljenoga. Njega će valjda poštovati.'

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Ali kada ga vinogradari ugledaju, stanu među sobom umovati: 'Ovo je baštinik. Ubijmo ga da baština bude naša.'

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Izbaciše ga iz vinograda i ubiše." "Što će dakle učiniti s njima gospodar vinograda?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Doći će i pogubiti te vinogradare i dati vinograd drugima." Koji ga slušahu rekoše: "Bože sačuvaj!"

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

A on ih ošinu pogledom i reče: "A što ono piše: Kamen što ga odbaciše graditelji postade kamen zaglavni?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Tko god padne na taj kamen, smrskat će se, a na koga on padne, satrt će ga."

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Pismoznanci i glavari svećenički gledahu da istog časa stave ruke na nj, ali se pobojaše naroda. Dobro razumješe da o njima kaza tu prispodobu.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Vrebajući na nj, poslaše uhode koji su se pravili pravednicima da ga uhvate u riječi pa da ga predaju oblasti i vlasti upraviteljevoj.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Upitaše ga dakle: "Učitelju, znamo da pravo zboriš i naučavaš te nisi pristran, nego po istini učiš putu Božjem.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Je li nam dopušteno dati porez caru ili nije?"

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Proničući njihovu lukavost, reče im:

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

"Pokažite mi denar." "Čiju ima sliku i natpis?"

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

A oni će: "Carevu." On im reče: "Stoga dajte caru carevo, a Bogu Božje."

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

I ne mogoše ga uhvatiti u riječi pred narodom, nego umuknuše zadivljeni njegovim odgovorom.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Pristupe mu neki od saduceja, koji niječu uskrsnuće. Upitaše ga:

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

"Učitelju! Mojsije nam napisa: Umre li bez djece čiji brat koji imaše ženu, neka njegov brat uzme tu ženu te podigne porod bratu svomu.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Bijaše tako sedmero braće. Prvi se oženi i umrije bez djece.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Drugi uze njegovu ženu,

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

onda treći; i tako redom sva sedmorica pomriješe ne ostavivši djece.

А по всіх умерла й жінка.

Naposljetku umrije i žena.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Kojemu će dakle od njih ta žena pripasti o uskrsnuću? Jer sedmorica su je imala za ženu."

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Reče im Isus: "Djeca se ovog svijeta žene i udaju.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

No oni koji se nađoše dostojni onog svijeta i uskrsnuća od mrtvih niti se žene niti udaju.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Zaista, ni umrijeti više ne mogu: anđelima su jednaki i sinovi su Božji jer su sinovi uskrsnuća."

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

"A da mrtvi ustaju, naznači i Mojsije kad u odlomku o grmu Gospodina zove Bogom Abrahamovim, Bogom Izakovim i Bogom Jakovljevim.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

A nije on Bog mrtvih, nego živih. Ta svi njemu žive!"

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Neki pismoznanci primijete: "Učitelju! Dobro si rekao!"

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

I nisu se više usuđivali upitati ga bilo što.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

A on im reče: "Kako kažu da je Krist sin Davidov?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

Ta sam David veli u Knjizi psalama: Reče Gospod Gospodinu mojemu: 'Sjedi mi zdesna

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

dok ne položim neprijatelje tvoje za podnožje nogama tvojim!'

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

David ga dakle naziva Gospodinom. Kako mu je onda sin?"

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

I pred svim narodom reče svojim učenicima:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

"Čuvajte se pismoznanaca, koji rado hodaju u dugim haljinama, vole pozdrave na trgovima, prva sjedala u sinagogama i pročelja na gozbama,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

proždiru kuće udovičke, još pod izlikom dugih molitava. Stići će ih to oštrija osuda."