Luke 18

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

Kaza im i prispodobu kako valja svagda moliti i nikada ne sustati:

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

"U nekom gradu bio sudac. Boga se nije bojao, za ljude nije mario.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

U tom gradu bijaše i neka udovica. Dolazila k njemu i molila: 'Obrani me od mog tužitelja!'

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

No on ne htjede zadugo. Napokon reče u sebi: 'Iako se Boga ne bojim nit za ljude marim, ipak,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

jer mi udovica ova dodijava, obranit ću je da vječno ne dolazi mučiti me.'"

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

Nato reče Gospodin: "Čujte što govori nepravedni sudac!

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

Neće li onda Bog obraniti svoje izabrane koji dan i noć vape k njemu sve ako i odgađa stvar njihovu?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Kažem vam, ustat će žurno na njihovu obranu. Ali kad Sin Čovječji dođe, hoće li naći vjere na zemlji?"

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Nekima pak koji se pouzdavahu u sebe da su pravednici, a druge potcjenjivahu, reče zatim ovu prispodobu:

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

"Dva čovjeka uziđoše u Hram pomoliti se: jedan farizej, drugi carinik.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Farizej se uspravan ovako u sebi molio: 'Bože, hvala ti što nisam kao ostali ljudi: grabežljivci, nepravednici, preljubnici ili - kao ovaj carinik.'

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Postim dvaput u tjednu, dajem desetinu od svega što steknem.'

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

A carinik, stojeći izdaleka, ne usudi se ni očiju podignuti k nebu, nego se udaraše u prsa govoreći: 'Bože milostiv budi meni grešniku!'

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Kažem vam: ovaj siđe opravdan kući svojoj, a ne onaj! Svaki koji se uzvisuje, bit će ponižen; a koji se ponizuje, bit će uzvišen."

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

A donosili mu i dojenčad da ih se dotakne. Vidjevši to, učenici im branili.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

A Isus ih dozva i reče: "Pustite dječicu neka dolaze k meni i ne priječite im jer takvih je kraljevstvo Božje."

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

"Zaista, kažem vam, tko ne primi kraljevstva Božjega kao dijete, ne, u nj neće ući."

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

I upita ga neki uglednik: "Učitelju dobri, što mi je činiti da baštinim život vječni?"

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Reče mu Isus: "Što me zoveš dobrim? Nitko nije dobar, doli Bog jedini.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Zapovijedi znaš: Ne čini preljuba! Ne ubij! Ne ukradi! Ne svjedoči lažno! Poštuj oca svoga i majku!"

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

A onaj će: "Sve sam to čuvao od mladosti."

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Čuvši to, Isus mu reče: "Još ti jedno preostaje: sve što imaš prodaj i razdaj siromasima pa ćeš imati blago na nebu. A onda dođi i idi za mnom."

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

Kad je on to čuo, ražalosti se jer bijaše silno bogat.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

Vidjevši ga, reče Isus: "Kako li je teško imućnicima u kraljevstvo Božje!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Lakše je devi kroz uši iglene nego bogatašu u kraljevstvo Božje."

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Koji su to čuli, rekoše: "Pa tko se onda može spasiti?"

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

A on će: "Što je nemoguće ljudima, moguće je Bogu."

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Nato reče Petar: "Evo, mi ostavismo svoje i pođosmo za tobom."

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

Isus će im: "Zaista, kažem vam, nema ga tko bi ostavio kuću, ili ženu, ili braću, ili roditelje, ili djecu poradi kraljevstva Božjega,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

a da ne bi primio mnogostruko već u ovom vremenu, i u budućem vijeku život vječni."

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

I uzevši sa sobom dvanaestoricu, reče im: "Evo uzlazimo u Jeruzalem i na Sinu Čovječjem ispunit će se sve što su napisali proroci:

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

doista, bit će predan poganima, izrugan, zlostavljan i popljuvan;

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

i pošto ga izbičuju, ubit će ga, ali on će treći dan ustati."

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

No oni ništa od toga ne razumješe. Te im riječi bijahu skrivene i ne shvaćahu što bijaše rečeno.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

A kad se približavao Jerihonu, neki slijepac sjedio kraj puta i prosio.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

Čuvši gdje mnoštvo prolazi, raspitivao se što je to.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

Rekoše mu: "Isus Nazarećanin prolazi."

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Tada povika: "Isuse, Sine Davidov, smiluj mi se!"

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Oni ga sprijeda ušutkivali, ali on je još jače vikao: "Sine Davidov, smiluj mi se!"

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Isus se zaustavi i zapovjedi da ga dovedu k njemu. Kad se on približi, upita ga:

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

"Što hoćeš da ti učinim?" A on će: "Gospodine, da progledam."

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

Isus će mu: "Progledaj! Vjera te tvoja spasila."

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

I umah progleda i uputi se za njim slaveći Boga. I sav narod koji to vidje dade hvalu Bogu.