Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Job progovori i reče:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

"TÓa dokle ćete mučit' dušu moju, dokle ćete me riječima satirat'?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Već deseti put pogrdiste mene i stid vas nije što me zlostavljate.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Pa ako sam zastranio doista, na meni moja zabluda ostaje.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Mislite li da ste me nadjačali i krivnju moju da ste dokazali?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Znajte: Bog je to mene pritisnuo i svojom me je on stegnuo mrežom.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Vičem: 'Nasilje!' - nema odgovora; vapijem - ali za me pravde nema.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Sa svih strana put mi je zagradio, sve staze moje u tminu zavio.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Slavu je moju sa mene skinuo, sa moje glave strgnuo je krunu.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Podsijeca me odasvud te nestajem; k'o drvo, nadu mi je iščupao.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Raspalio se gnjev njegov na mene i svojim me drži neprijateljem.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

U bojnom redu pristižu mu čete, putove proti meni nasipaju, odasvud moj opkoljavaju šator.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Od mene su se udaljila braća, otuđili se moji poznanici.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Nestade bližnjih mojih i znanaca, gosti doma mog zaboraviše me.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Sluškinjama sam svojim kao stranac, neznanac sam u njihovim očima.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Slugu zovnem, a on ne odgovara i za milost ga moram zaklinjati.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Mojoj je ženi dah moj omrznuo, gadim se djeci vlastite utrobe.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

I deranima na prezir tek služim, ako se dignem, rugaju se meni.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Pouzdanicima sam svojim mrzak, protiv mene su oni koje ljubljah.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Kosti mi se za kožu prilijepiše, osta mi jedva koža oko zuba.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Smilujte mi se, prijatelji moji, jer Božja me je ruka udarila.

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Zašto da me k'o Bog sam progonite, zar se niste moga nasitili mesa?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

O, kad bi se riječi moje zapisale i kad bi se u mjed tvrdu urezale;

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

kad bi se željeznim dlijetom i olovom u spomen vječan u stijenu uklesale!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Ja znadem dobro: moj Izbavitelj živi i posljednji će on nad zemljom ustati.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

A kad se probudim, k sebi će me dići: iz svoje ću puti tad vidjeti Boga.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Njega ja ću kao svojega gledati, i očima mojim neće biti stranac: za njime srce mi čezne u grudima.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Kad kažete: 'Kako ćemo ga goniti? Koji ćemo razlog protiv njega naći?',

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

mača tad se bojte: grijehu mač je kazna. Saznat ćete tada da imade suda!"