Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Тогава Йов отговори и каза:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Слушайте внимателно речта ми и нека това бъде утехата от вас.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Потърпете ме, и ще говоря; а след като съм говорил, се присмивай.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

На човек ли се оплаквам? И защо да не се притесни духът ми?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Обърнете се към мен и онемейте, и сложете ръка на уста!

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Дори и когато си спомня, се ужасявам и трепет обзема плътта ми.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Защо безбожните живеят, остаряват, стават много силни?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Потомството им се утвърждава заедно с тях пред лицето им, издънките им — пред очите им.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Домовете им са в безопасност от страх и Божията тояга не е върху тях.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Говедата им се плодят, без да пропускат; кравата им се тели, без да помята.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Пускат момчетата си като стадо и децата им скачат наоколо.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Издигат глас със тъпанче и арфа и се радват при звука на флейта.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Прекарват дните си в благополучие и в миг потъват във Шеол.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

И въпреки това казват на Бога: Махни се от нас, защото не желаем познанието на пътищата Ти!

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Какво е Всемогъщият, че да Му служим? И какво ни ползва да Го призоваваме?

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Ето, благополучието им не е в ръката им. Далеч да е от мен съветът на безбожните!

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Колко често угасва светилото на безбожните и бедствието им връхлита върху тях, и Бог им разпределя примки в гнева Си,

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

и те са като слама пред вятъра и като плява, която бурята отнася?

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Дали Бог пази наказанието за греха му за децата му? По-добре да отплати на него, за да разбере!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Собствените му очи да видят гибелта му и от яростта на Всемогъщия да пие!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Защото, каква радост има от дома си след себе си, когато броят на месеците му се пресече насред?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Ще научи ли някой Бога на знание, когато Той е, който съди високопоставените?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Един умира в цялата си сила, напълно спокоен и сигурен;

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

ребрата му са пълни с тлъстина и мозъкът на костите му свеж е.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

А друг умира с горестна душа и никога не е ял с радост.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Заедно лежат в пръстта и червеи покриват ги еднакво.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Ето, зная мислите ви и плановете ви за моето съсипване.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Защото вие казвате: Къде е къщата на първенеца? Къде е шатрата и жилището на безбожните?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Не сте ли попитали пътуващите по пътя? И не познавате ли техните белези?

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Защото безбожните се пазят за ден на гибел и в деня на ярост ще бъдат отведени.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Кой ще изяви пътя му в лицето му? И кой ще му отплати, каквото е извършил?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Но и той ще бъде отведен в гроба и в гроба ще остане.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Буците на долината ще му бъдат сладки и всеки човек ще отиде след него, както безброй други преди него са отишли.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Как тогава ще ме утешавате с празни думи, когато в отговорите ви остава лъжовност?