Psalms 104

RAB’be övgüler sun, ey gönlüm! Ya RAB Tanrım, ne ulusun! Görkem ve yücelik kuşanmışsın,

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Bir kaftana bürünür gibi ışığa bürünmüşsün. Gökleri bir çadır gibi geren,

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Evini yukarıdaki sular üzerine kuran, Bulutları kendine savaş arabası yapan, Rüzgarın kanatları üzerinde gezen,

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

[] Rüzgarları kendine haberci, Yıldırımları hizmetkâr eden sensin.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Yeryüzünü temeller üzerine kurdun, Asla sarsılmasın diye.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Engini ona bir giysi gibi giydirdin, Sular dağların üzerinde durdu.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Sen kükreyince sular kaçtı, Göğü gürletince hemen çekildi.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

Dağları aşıp derelere aktı, Onlar için belirlediğin yerlere doğru.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Bir sınır koydun önlerine, Geçmesinler, gelip yeryüzünü bir daha kaplamasınlar diye.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Vadilerde fışkırttığın pınarlar, Dağların arasından akar.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Bütün kır hayvanlarını suvarır, Yaban eşeklerinin susuzluğunu giderirler.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Kuşlar yanlarında yuva kurar, Dalların arasında ötüşürler.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Gökteki evinden dağları sularsın, Yeryüzü işlerinin meyvesine doyar.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Hayvanlar için ot, İnsanların yararı için bitkiler yetiştirirsin; İnsanlar ekmeğini topraktan çıkarsın diye,

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Yüreklerini sevindiren şarabı, Yüzlerini güldüren zeytinyağını, Güçlerini artıran ekmeği hep sen verirsin.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

RAB’bin ağaçları, Kendi diktiği Lübnan sedirleri suya doyar.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Kuşlar orada yuva yapar, Leyleğin evi ise çamlardadır.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Yüksek dağlar dağ keçilerinin uğrağı, Kayalar kaya tavşanlarının sığınağıdır.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Mevsimleri göstersin diye ayı, Batacağı zamanı bilen güneşi yarattın.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Karartırsın ortalığı, gece olur, Başlar kıpırdamaya orman hayvanları.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Genç aslan av peşinde kükrer, Tanrı’dan yiyecek ister.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Güneş doğunca İnlerine çekilir, yatarlar.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

İnsan işine gider, Akşama dek çalışmak için.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Ya RAB, ne çok eserin var! Hepsini bilgece yaptın; Yeryüzü yarattıklarınla dolu.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

İşte uçsuz bucaksız denizler, İçinde kaynaşan sayısız canlılar, Büyük küçük yaratıklar.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Orada gemiler dolaşır, İçinde oynaşsın diye yarattığın Livyatan da orada.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Hepsi seni bekliyor, Yiyeceklerini zamanında veresin diye.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Sen verince onlar toplar, Sen elini açınca onlar iyiliğe doyar.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Yüzünü gizleyince dehşete kapılırlar, Soluklarını kesince ölüp toprak olurlar.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Ruhun’u gönderince var olurlar, Yeryüzüne yeni yaşam verirsin.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

RAB’bin görkemi sonsuza dek sürsün! Sevinsin RAB yaptıklarıyla!

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

O bakınca yeryüzü titrer, O dokununca dağlar tüter.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Ömrümce RAB’be ezgiler söyleyecek, Var oldukça Tanrım’ı ilahilerle öveceğim.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Düşüncem O’na hoş görünsün, Sevincim RAB olsun!

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Tükensin dünyadaki günahlılar, Yok olsun artık kötüler! RAB’be övgüler sun, ey gönlüm! RAB’be övgüler sunun!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!