Job 20

Därefter tog Sofar från Naama till orda och sade:

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

 På sådant tal giva mina tankar mig ett svar,  än mer, då jag nu är så upprörd i mitt inre.

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

 Smädlig tillrättavisning måste jag höra,  och man svarar mig med munväder på förståndigt tal.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

 Vet du då icke att så har varit från evig tid,  från den stund då människor sattes på jorden:

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

 att de ogudaktigas jubel varar helt kort  och den gudlöses glädje ett ögonblick?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

 Om än hans förhävelse stiger upp till himmelen  och hans huvud når intill molnen,

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

 Så förgås han dock för alltid och aktas lik sin träck;  de som sågo honom måste fråga: »Var är han?»

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

 Lik en dröm flyger han bort, och ingen finner honom mer;  han förjagas såsom en syn om natten.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

 Det öga som såg honom ser honom icke åter,  och hans plats får ej skåda honom mer.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

 Hans barn måste gottgöra hans skulder till de arma,  hans händer återbära hans vinning.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

 Bäst ungdomskraften fyller hans ben,  skall den ligga i stoftet med honom.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

 Om än ondskan smakar ljuvligt i hans mun,  så att han gömmer den under sin tunga,

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

 är rädd om den och ej vill gå miste därom,  utan håller den förvarad inom sin gom,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

 så förvandlas denna kost i hans inre,  bliver huggormsetter i hans liv.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

 Den rikedom han har slukat måste han utspy;  av Gud drives den ut ur hans buk.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

 Ja, huggormsgift kommer han att dricka,  av etterormens tunga bliver han dräpt.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

 Ingen bäck får vederkvicka hans syn,  ingen ström med flöden av honung och gräddmjölk.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

 Sitt fördärv måste han återbära, han får ej njuta därav;  hans fröjd svarar ej mot den rikedom han har vunnit.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

 Ty mot de arma övade han våld och lät dem ligga där;  han rev till sig hus som han ej kan hålla vid makt.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

 Han visste ej av någon ro för sin buk,  men han skall icke rädda sig med sina skatter.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

 Intet slapp undan hans glupskhet,  därför äger och hans lycka intet bestånd.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

 Mitt i hans överflöd påkommer honom nöd,  och envar eländig vänder då mot honom sin hand.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

 Ja, så måste ske, för att hans buk må bliva fylld;  sin vredes glöd skall Gud sända över honom  och låta den tränga såsom ett regn in i hans kropp.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

 Om han flyr undan för vapen av järn,  så genomborras han av kopparbågens skott.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

 När han då drager i pilen och den kommer ut ur hans rygg,  när den ljungande udden kommer fram ur hans galla,  då falla dödsfasorna över honom.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

 Idel mörker är förvarat åt hans skatter;  till mat gives honom eld som brinner utan pust,  den förtär vad som är kvar i hans hydda.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

 Himmelen lägger hans missgärning i dagen,  och jorden reser sig upp emot honom.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

 Vad som har samlats i hans hus far åter sin kos,  likt förrinnande vatten, på vredens dag.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

 Sådan lott får en ogudaktig människa av Gud,  sådan arvedel har av Gud blivit bestämd åt henne.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!