Job 19

Därefter tog Job till orda och sade:

А Йов відповів та й сказав:

 Huru länge skolen I bedröva min själ  och krossa mig sönder med edra ord?

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

 Tio gånger haven I nu talat smädligt mot mig  och kränkt mig utan all försyn.

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

 Om så är, att jag verkligen har farit vilse,  då är förvillelsen min egen sak.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

 Men viljen I ändå verkligen förhäva eder mot mig,  och påstån I att smäleken har drabbat mig med skäl,

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

 så veten fastmer att Gud har gjort mig orätt  och att han har omsnärjt mig med sitt nät.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

 Se, jag klagar över våld, men får intet svar;  jag ropar, men får icke rätt.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

 Min väg har han iat, så att jag ej kommer fram,  och över mina stigar breder han mörker.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

 Min ära har han avklätt mig,  och från mitt huvud har han tagit bort kronan.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

 Från alla sidor bryter han ned mig, så att jag förgås;  han rycker upp mitt hopp, såsom vore det ett träd.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

 Sin vrede låter han brinna mot mig  och aktar mig såsom sina ovänners like.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

 Hans skaror draga samlade fram  och bereda sig väg till anfall mot mig;  de lägra sig runt omkring min hydda.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

 Långt bort ifrån mig har han drivit mina fränder;  mina bekanta äro idel främlingar mot mig.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

 Mina närmaste hava dragit sig undan,  och mina förtrogna hava förgätit mig.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

 Mitt husfolk och mina tjänstekvinnor akta mig såsom främling;  en främmande man har jag blivit i deras ögon.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

 Kallar jag på min tjänare, så svarar han icke;  ödmjukt måste jag bönfalla hos honom.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

 Min andedräkt är vidrig för min hustru,  jag väcker leda hos min moders barn.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

 Till och med de små barnen visa mig förakt;  så snart jag står upp, tala de ohöviskt emot mig.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

 Ja, en styggelse är jag för alla dem jag umgicks med;  de som voro mig kärast hava vänt sig emot mig.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

 Benen i min kropp tränga ut i hud och hull;  knappt tandköttet har jag fått behålla kvar.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

 Haven misskund, haven misskund med mig, I mina vänner,  då nu Guds hand så har hemsökt mig.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

 Varför skolen I förfölja mig, I såsom Gud,  och aldrig bliva mätta av mitt kött?

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

 Ack att mina ord skreves upp,  ack att de bleve upptecknade i en bok,

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

 ja, bleve med ett stift av järn och med bly  för evig tid inpräglade i klippan!

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

 Dock, jag vet att min förlossare lever,  och att han till slut skall stå fram över stoftet.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

 Och sedan denna min sargade hud är borta,  skall jag fri ifrån mitt kött få skåda Gud.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

 Ja, honom skall jag få skåda, mig till hjälp,  för mina ögon skall jag se honom, ej såsom en främling;  därefter trånar jag i mitt innersta.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

 Men när I tänken: »huru skola vi icke ansätta honom!»  -- såsom vore skulden att finna hos mig --

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

 då mån I taga eder till vara för svärdet,  ty vreden hör till de synder som straffas med svärd;  så mån I då besinna att en dom skall komma.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...